http://simon-bond.livejournal.com/ (![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png)
simon-bond.livejournal.com) wrote in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png)
ua_travels2011-07-30 11:34 pm
simon-bond.livejournal.com) wrote in ua_travels2011-07-30 11:34 pm
Нотатки туриста
Погляд на Євпаторію
Як і більшість сучасних українських міст Євпаторія, вік якої перевалив за 25 століть, є дивною суміщу історії та сьогодення, або, якщо хочете, стилю високого та стилю низького. В цьому місті до глибини душі вражають та надихають одні речі, а інші, навпаки – збивають з пантелику та вкрай розчаровують.
Характеризуючи сучасний стан міста не обійтися без цілої низки найкращих компліментів, такої собі «діжки меду». Однак не варто забувати і про відчутну «ложку дьогтю», що нівелює, врівноважує надто бурхливі враження.
«Діжка меду» або високий стиль
Окрім традиційних принад, що так ваблять туристів чи то пак відпочивальників* до курортних центрів (а саме: сонце, море, пісок, грязі та солі), Євпаторія має цілий набор родзинок та інших сухофруктів, що приємно здивують навіть досить вибагливих.
Досить непогана інфраструктура, величезна кількість пляжів, наявність усіх найпопулярніших водних та берегових розваг доповнює буйство різноманітної рослинності та приязність місцевих жителів. Хоча якщо копнути трохи глибше, все це здаватиметься просто підходящою декорацією, бо тільки розгорнувши цю строкату обгортку можна дістатися до цінної серцевини. Серцевина ж то історія, культура, традиції в напрочуд колоритному архітектурному обрамленні. Багато чого пережило місто за дві з половиною тисячі років своєї історії.
За п'ять віків до нашої ери було засновано грецьке місто Керкінітида.
Згодом місто переходило то до рук кочівників, то до візантійців, а вже в 15 столітті регіон був захоплений Османською імперією. Заснувавши своє поселення на місці колишньої Керкінітиди, турки назвали його Ґьозлеве. Коли ж в результаті Кримської війни владу над півостровом отримала Російська Імперія, місто було перейменовано на Євпаторію, а згодом стало одним з найбільших кримських портів і торгівельних центрів. Вже пізніше, коли в середині 19 ст. відбулося відкриття цілющих властивостей Мойнакських грязей, місто почало розвиватися як курорт.
Хоча хронологічно основні містоформуючі періоди – і грецько-візантійський, і турецький, і російський - залишилися позаду, історія скрізь залишила свої відчутні сліди: і в різномаїті населення, і в архітектурі. Ці історичні кола відчуваєш, коли їдеш з окраїн міста до центру – до старої набережної. Сідаєш на спарений трамвайчик у районі сучасних і не дуже висоток, проїжджаєш повз п’ятиетажні хрущьовки, пансіонати та здравниці, що були збудовані в радянські часи.
Далі – Театральна площа з театром та публічною бібліотекою імені О. Пушкіна (раніше ім. Олександра ІІ).
А піднявшись з вулиці Революції до вулиці Караїмської одразу потрапляєш в сиву давнину – в старовинний квартальчик.
Якщо ж цікавить ще антична історія міста – клаптик її можна побачити на Дувановській вулиці.
Про стару частину Євпаторії, мабуть, варто було б написати окрему статтю: не дарма ж його називають старим Єрусалимом. Змішення усіляких культур відбилося на мапі міста незвичайним близьким сусідством священних споруд різних релігій: мечеть Хан-Джамі, наприклад сусідствує з собором Святого Миколая,
по дорозі до Караїмських кенас можна натрапити на синагогу Егія-Капай,
а заплутавши старими вуличками натрапиш на монастир мандрівних мусульманських ченців – Текіє дервішів.
Крім цього, за бажанням можна відвідати майстер-класи під відкритим небом з ткацтва чи гончарства, наприклад.
Відпочивши духовно, можна відвідати стилізовані кав’ярню чи ресторан біля Ґьозлевської брами, де вас радо зустрінуть гарненькі татарочки в національних костюмах та зварять вам свою фірмову каву.
Якщо ж ви звикли до накрохмаленого лоску ресторанів європейського класу, то дорога вам в літературну кав’ярню імені Анни Ахматової: високий рівень обслуговування, витончений інтер’єр та дуже смачна кухня не залишить вас байдужим.
Тож можна зробити висновок, що Євпаторія (Ґьозлев чи Керкінітида, на ваш смак) готує вам цілий калейдоскоп цікавинок та вражень.
«Ложка дьогтю» або стиль низький
Без цієї частини, на превеликий жаль, картина сучасної Євпаторії була б неповною, тому оминути її ніяк не можна. Тому, якщо ви дійсно хочете відчути місто на повно, то вам треба буде змиритися з деякими моментами: з великою кількістю дітей (врешті, Євпаторія – дитячий курорт), собак (на окраїнах міста їх цілі зграї, але агресивності вони не проявляють), відпочивальників та низькопробних генделиків, розкиданих по всьому місту. Втім, якби таких маленьких прикростей не було, переваги не відчувалися б так гостро. Погодьтеся, все оцінюється крізь призму контрастів, а невеличка ложка дьогтю у величезній діжці меду додасть пікантності.
P.S. Дякую за увагу.
Як і більшість сучасних українських міст Євпаторія, вік якої перевалив за 25 століть, є дивною суміщу історії та сьогодення, або, якщо хочете, стилю високого та стилю низького. В цьому місті до глибини душі вражають та надихають одні речі, а інші, навпаки – збивають з пантелику та вкрай розчаровують.
Характеризуючи сучасний стан міста не обійтися без цілої низки найкращих компліментів, такої собі «діжки меду». Однак не варто забувати і про відчутну «ложку дьогтю», що нівелює, врівноважує надто бурхливі враження.
«Діжка меду» або високий стиль
Окрім традиційних принад, що так ваблять туристів чи то пак відпочивальників* до курортних центрів (а саме: сонце, море, пісок, грязі та солі), Євпаторія має цілий набор родзинок та інших сухофруктів, що приємно здивують навіть досить вибагливих.
Досить непогана інфраструктура, величезна кількість пляжів, наявність усіх найпопулярніших водних та берегових розваг доповнює буйство різноманітної рослинності та приязність місцевих жителів. Хоча якщо копнути трохи глибше, все це здаватиметься просто підходящою декорацією, бо тільки розгорнувши цю строкату обгортку можна дістатися до цінної серцевини. Серцевина ж то історія, культура, традиції в напрочуд колоритному архітектурному обрамленні. Багато чого пережило місто за дві з половиною тисячі років своєї історії.
За п'ять віків до нашої ери було засновано грецьке місто Керкінітида.
Згодом місто переходило то до рук кочівників, то до візантійців, а вже в 15 столітті регіон був захоплений Османською імперією. Заснувавши своє поселення на місці колишньої Керкінітиди, турки назвали його Ґьозлеве. Коли ж в результаті Кримської війни владу над півостровом отримала Російська Імперія, місто було перейменовано на Євпаторію, а згодом стало одним з найбільших кримських портів і торгівельних центрів. Вже пізніше, коли в середині 19 ст. відбулося відкриття цілющих властивостей Мойнакських грязей, місто почало розвиватися як курорт.
Хоча хронологічно основні містоформуючі періоди – і грецько-візантійський, і турецький, і російський - залишилися позаду, історія скрізь залишила свої відчутні сліди: і в різномаїті населення, і в архітектурі. Ці історичні кола відчуваєш, коли їдеш з окраїн міста до центру – до старої набережної. Сідаєш на спарений трамвайчик у районі сучасних і не дуже висоток, проїжджаєш повз п’ятиетажні хрущьовки, пансіонати та здравниці, що були збудовані в радянські часи.
Далі – Театральна площа з театром та публічною бібліотекою імені О. Пушкіна (раніше ім. Олександра ІІ).
А піднявшись з вулиці Революції до вулиці Караїмської одразу потрапляєш в сиву давнину – в старовинний квартальчик.
Якщо ж цікавить ще антична історія міста – клаптик її можна побачити на Дувановській вулиці.
Про стару частину Євпаторії, мабуть, варто було б написати окрему статтю: не дарма ж його називають старим Єрусалимом. Змішення усіляких культур відбилося на мапі міста незвичайним близьким сусідством священних споруд різних релігій: мечеть Хан-Джамі, наприклад сусідствує з собором Святого Миколая,
по дорозі до Караїмських кенас можна натрапити на синагогу Егія-Капай,
а заплутавши старими вуличками натрапиш на монастир мандрівних мусульманських ченців – Текіє дервішів.
Крім цього, за бажанням можна відвідати майстер-класи під відкритим небом з ткацтва чи гончарства, наприклад.
Відпочивши духовно, можна відвідати стилізовані кав’ярню чи ресторан біля Ґьозлевської брами, де вас радо зустрінуть гарненькі татарочки в національних костюмах та зварять вам свою фірмову каву.
Якщо ж ви звикли до накрохмаленого лоску ресторанів європейського класу, то дорога вам в літературну кав’ярню імені Анни Ахматової: високий рівень обслуговування, витончений інтер’єр та дуже смачна кухня не залишить вас байдужим.
Тож можна зробити висновок, що Євпаторія (Ґьозлев чи Керкінітида, на ваш смак) готує вам цілий калейдоскоп цікавинок та вражень.
«Ложка дьогтю» або стиль низький
Без цієї частини, на превеликий жаль, картина сучасної Євпаторії була б неповною, тому оминути її ніяк не можна. Тому, якщо ви дійсно хочете відчути місто на повно, то вам треба буде змиритися з деякими моментами: з великою кількістю дітей (врешті, Євпаторія – дитячий курорт), собак (на окраїнах міста їх цілі зграї, але агресивності вони не проявляють), відпочивальників та низькопробних генделиків, розкиданих по всьому місту. Втім, якби таких маленьких прикростей не було, переваги не відчувалися б так гостро. Погодьтеся, все оцінюється крізь призму контрастів, а невеличка ложка дьогтю у величезній діжці меду додасть пікантності.
P.S. Дякую за увагу.