Підгайці

[mr-brut.livejournal.com]

На правому березі невеличкої річки Коропець, що поблизу однойменного містечка впадає у Дністер, загубилися  між опільськими пагорбами Підгайці. Ніякої інтриги не буде - райцентри тернопільщини поділяються на понівечені першою світовою війною або другою. Підгайці ощасливлені двічі. З часу останньої війни вони збереглися практично у повоєнному стані, дбайливо підтриманому радянською владою і незалежною Україною.


Те, що Підгайці розташовані під гаєм - питання спірне. Проте цілком вірогідно, що 1463-го року, коли Підгайці стали містом, тут неподалік шуміли гаї.


Як підказав мені Гугл, Мартін Мізерний-Рен, чиїм іменем названа одна з так би мовити вулиць Підгайців, був командиром закону УПА.  Вулиця переповзає на площу, що мріє бути майданом.
 


На головній площі міста ратуша, перебудована у 1931 році. Підгайці отримали Магдебурзьке право на самоврядування 1539 року (між іншим, Київ ощасливився лише на 45 років раніше).




Кажуть, що десь тут, неподалік, мешкав відомий польський композитор Фредерік Шопен.


Навпроти добудовується греко-католицький храм в улюбленому тризубно-гігантоманському стилі.


І чогось мені здається, що через віки каміння з цього нового храму навряд чи зможе стати гідним будівельним матеріалом бодай для парканів.


Не те, що костел 1634 року, розташований, як і в Микулинцях, на вулиці знаного тернопільчанина Чапаєва.




До головного фасаду прибудовані дві каплички з дверима для хоббітів.


Поруч з костелом у 1643 році була зведена дзвіниця, до якої на початку XX століття добудовано третій ярус.


Поблизу костелу розташовані автостанція у стилі модерн...


...обеліск на честь Адама Міцкевича...


...і заклади торгівлі в колишньому кінотеатрі.


Був у Підгайцях і замок - князів Чорторийських, повністю знищений під час першої світової війни. Під час Другої розвалено більшу частину житлових будинків, електростанцію, млин, клуб і так далі. Також війна стерла єдину залізничну лінію до Львова.




Підгайці сповнені переважно оптимістичних пропозицій і закликів.
 



Ну а підгаєцькі двері за красою можуть змагатись з туніськими.
 

XV-XVI століття місто належало родині Бучацьких, а з 1630 року перейшло у власність Потоцьких. Як пише Блека, в 1667 році тут зазнали поразки загони татаро-турецьких полчищ. Тоді майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський зі своїми загонами 17 днів стримував східну навалу. 1675 року місто знищило дотла турецько-кримське військо Ібрагіма Шишман-паші, який йшов на Львів. В 1698 році Ф.К.Потоцький розгромив тут в черговий раз татарське військо.




Були в історії міста і інші видатні події. Наприклад, зустріч депутата з виборцями. Може колись так писатимуть і про Януковича.


В 1653 році в Підгайцях спорудили ренесансну Успенську церкву. На відміну від костелу її оголошено пам'яткою архітектури національного значення. Кажуть, що архітектурна конструкція не має аналогів в Україні.


Споруда кам'яна, тридільна, триверха, з квадратною навою, притвором, гранчастою зовні і круглою зсередини апсидою. Під бабинцем знаходиться глибокий підвал, над ним, на другому ярусі — хори, на третьому — каплиця. Всі три куполи із світловими ліхтариками. Особливістю будівлі є влаштований на даху бойовий обхід з аркадою (аналогів серед пам'яток України не існує).




Наприкінці XIX століття Підгайці були повітовим містечком з відносно розвиненою промисловістю. Тут працювали фабрика сільськогосподарських машин та знарядь, кілька печей для випалювання посуду, пивоварний завод, гуральня.


 

Герб міста такий. На лазуровому полі золота брама з двома вежами та з відчиненими ворітьми. В отворі воріт - золота літера "П" над срібним півмісяцем, що символізує "низку перемог, отриманих захисниками міста в битвах з татарськими нападниками". Під ними - "золотий козацький хрест з розширеними раменами - символ пам'яті про загиблих у обороні рідного краю.


Колись більше як півміста населяли євреї. 1910 року з 5,5 тисячі мешканців 17% були греко-католиками, 20% - латинниками, а 63% - євреями. Після війни національний склад міста дуже змінився, нині ж українців - 97% населення міста, якого тут біля трьох тисяч чоловік.


Окрім чималенького християнського цвинтаря, в Підгайцях є один з найбільших єврейських кіркутів. Збереглися і залишки синагоги. (Більше про те і про те в Блеки.)
 


Збереглися також наміри підгайчан відзначити навидатнішу подію сучасної історії України. Все ще буде...


P.S. Знайшов ось такий сюжет на СТБ. Особливо прикро читати коментарі до нього. Чого вартий лише такий відгук: вперше в житті стало соромно, що я Підгайчанин, оскільки склалося враження, що Підгайці - це богом забута діра, де керують одні ідіоти.