ua_travels | Заболотці (Нижанковичі) (Reply)

початок - тут

Північна околиця Нижанковичів, що впритул примикає до державного кордону, називається Заболотці. Раніше це було окреме село, яке після Другої Світової війни приєднали до містечка. Тут знаходиться парк з шикарним палацом, залізничний вокзал австрійського періоду та пограничний перехід "Нижанковичі - Мальговіце". Щоправда, не знаю, наскільки це все вдасться оглянути і сфотографувати. Може і вдасться, але у будь-якому разі вас ненадовго затримують прикордонники.

Про кордон ми спочатку і поговоримо. Він тут проходить в безпосередньої близькості від цікавих нам об'єктів. Наприклад, палац знаходиться майже на кордоні. Від колишнього маєтку до Польщі - декілька десятків метрів.

Мені довелося трохи проїхатися уздовж державного кордону разом із водієм селищного голови. От так він виглядає:

А так виглядає перехід "Нижанковичі - Мальговіце". Зверніть увагу на якість дороги. Очевидно, що саме цей кадр і став причиною мого затримання після прогулянки містечком.

Майже на самому кордоні знаходиться і залізничний вокзал. У 1872 році через Нижанковичі прокладена важлива залізниця, що з’єднувала Львів з Будапештом, так звана Перша угорсько-галицька залізниця. Приблизно тоді у місті збудовано залізничну станцію, яка збереглася до теперішнього часу. Звідси до Самбора двічі на день ходить потяг з двох вагонів.

Панський маєток у Заболотцях відомий не всім. Немає про нього даних ні в українських, ні в польських інтернет-джерелах. Днями мені обіцяли подарувати велику книжку, присвячену архітектурним пам'яткам Старосамбірщини. Обіцяю поділитися додатковою інформацію про маєток після її прочитання.

Сьогодні на території колишнього фільварку знаходиться Державний професійно-технічний навчальний заклад «Нижанковицький професійний ліцей». У палаці - бібліотека.

Герби на фасаді та на башті:

Палац з тилу:

Флігель і повалена водонапірна башта:

В Заболотцях неподалік від маєтку стоїть Церква Стрітеня Господнього, збудована у 1904 року. Попередній храм на цьому місці була вже на початку XVIII століття. У 1725 p. церква отримала ерекційні документи від Юзефа Дроздовського, у 1761 р. надав їй привілей Михайло Мнішек. Від старої дерев'яної церкви, забудованої у 1738 році, залишилася лише дзвіниця.