Чернівці \?

[yoshk-a.livejournal.com]

привіт =)
потрібна порада
цікавить 2 питання
1. можливо хтось порадить затишне місце щоб посидіти вдвох? ну щоб атмосфера і кава/чай на ок.
2. смачно перекусити на лімітований бюджет)
3. адекватний готель

поєднання пунктів 1 та 2 було б чудовим)

upd-----------------------
ну почну з того, що сподобалось ^-^
почну з дороги. так як добиратися треба було з Хм, то вибраний був автобус. це за відношенням комфорт/час. http://bus.com.ua/ в цьому допоміг. можна подивитись час прибуття/відбуття)/марку атобуса/кілометраж. бронювати не хотілося, через не ок відгуки в інтернеті про цей процес =\ я довго дивувався як можна розтягнути 200 км на 5 годин, але то таке) здивувало наступне. назад, добиралися теж автобусом (чернівці-київ), який просто нас вбив. зручний теплий салон, час у 3.5 години (а це -1.5год!!!) і ціна на гр 8 чи 9 нижча. де логіка? я не знаю.
потім було місто) жителі дуже ок. сподобалось відношення. кожен міг виділити свій час на допомогу з розташуванням чи іншим стафом.
Чернівці нагадувало Львів/Ужгород. особливо вулиця О.Кобилянської. ну і це радувало, так як спогади від ост тільки позитивні.
 будинки це щось. "вилизаний Львів". ну тільки таке крутилося. можливо ми не зовсім правильно вибрали пору року для знайомства, так як, там де мало бути зелені дерева (які просто чудово за задумом обрізані), стояли стовбурці=\ 
почну тепер з зкладів. 
колесо. де їх вивіска? а? і написано там не колесо) тому ми спочатку і пройшли заклад, не помітивши його. + той колос(продуктовий магазин на Кобилянській) теж збивав з пошуків(ми десь на хв 10 уже були подумали що колос = колесо)). ну заклад такий. для початку взяли печеню та сік. ось так початок став кінцев. ні, страви поживні, але не ок. субєктивно звичайно, але не сподобалось. чомусь знову згадався Ужгород. там на центральній вулиці теж аногічний заклад. назва здиється теж Колесо, правда розміщення на іншій частині вулиці. ось там ок на 100%. і приємно і затишно. 
загалом заклад приємний, навіть не дивлячись на те, що дівчата не шарять правильно розставляти виделки, але це скоріш придирки.
далі я трішки пропущу розповідь аж десь до години вечору. заходілося посидіти та поласувати кавою/чаєм. 
першим мало бути літкафе. 1-ше, знову важко знайти. навіть не всі місцеві знали де воно знаходиться=\ але там так і не посиділи, вбило що місця  ну просто мінімум і тому, сидіти за 1 м від бармена/офіціанта якось не романтично. ну імхо, але таке. далі, випадково був знайдений заклад illy, сподобалось. затишно так, персонал ок, ну все ок, поки не почали смалити. ну і смалять на ок так. ніхто не соромиться особливо. тому посиденьки були не довгими. 
далі розповідь знову пропущу аж до вечору, коли вже хотілося попоїсти) 
повечеряти вирішили у відкавярні. за вечір до відїзду, випадково прочитав у якомусь блозі, не дуже гарними відгуками, але то була як крапля в морі з +відгуками. ех. ну спершу здалося, що заклад саме той який ми і хотіли побачити ввечері. тиха музика, ... і все) 
далі поїхало. спочатку навіть ті самі шпалери. колір/фактура підібрані ну просто мега ок. а поклеїні як в сараї. ну фе ще те. десь читав як дизайнери трудилися над інтерєром. коли починаєш вдивлятися, то відчувається не звязаність. однакова кольорова гама не привід ліпити не звязні речі в кімнату. доманя амтосфера не звявляєтиься від кількості речей. єдине що спобобалис картини в сепії. оце реально додавало затишку і розслабленості. мережевні фільтри взагалі вбили. щоб їх замаскувати треба було лише ногою їх підсунути, але видно, ніхто цьому значення особливого не придавав. дрібниця, а не приємно. їжа ще більш-менш. кава фе. я не особливий гурман, але фе. обслуга це взагалі ппц. це перший заклад де офіціантки ходять і просто так без палєва нагинають голову перед твоєю чашкою, перевірючи рівень кави там. ну реально, це вбило))  ну заклад себе не виправдав. чому в світі кави у Львові персонал просто з шкіри лізи, щоб здаватися не поміченими, але завжди бути під рукою? чому завжди привітні? ще згадався фейл з тортиками. це як лоторея. ти замовляєш - а тобі кажуть нема. ви б бачили картину, коли ми вгадали тільки з 5-ого разу який є в наявності) зразу повідомити що такого, такого і такого нема - ну просто не вистачило кмітливості? чи це прикольно коли відвідувач грає в такі лотореї? я не ловлю фішки. + ну іпалять. взагалі, в Чернівцях це наче ок. хз, я це не сприймаю. таке. заклад отримав наше фе по всім параметрам. 
далі вечірній Чернігів. це теж казка. і не важливо що було +2. це було гарно, як мінімум. 
про готелі нічого сказати не можу, так як знімали квартиру. здавати квартиру теж видно не вміють. в інших містах звониш - і тобі зразу кажуть які квартири є в наявності. тут стандарна фраза - зараз дізнаюсь і передзвоню. а на питання про ціну на конкретну квартиру фраза - (250-300). чому діапазон??)) ну це теж вбило)  ну теж двоякі залишились спогади на рахунок цього.

загалом місто ну просто немає слів. і як добре, що всякі там заклади приходять і відходять, а міста залишаються з своїм духом.
годинник таки не знайшли, пошуки відкладені до літа) 
а любителям кави це в Ужгород. саме він славиться кавою. за атмосферою це у Львів. там кавярні дуже приємні. деякі радують смачнючою кавою та адекватниим цінами. всім дякую за допомогу.!

Язловець

[andy-travelua.livejournal.com]

Сьогодні Язловець – маленьке село у Бучацькому районі Тернопільщини з населенням трохи більше 600 мешканців. А колись одне з найстаріших поселень Західного Поділля було містечком, яке називали «ключем Поділля». Коли воно виникло, невідомо: в давньоруських літописах згадка про Язловець відсутня. Але вірогідно, що дерев’яна фортеця в ті часи тут все існувала.

Для початку розберемося з назвою. «Яз» – так в давнину називали огорожу у вигляді вкопаного частоколу. В його сиділи вартові – «ловці». Симбіоз двох слів дає «Язловець». Є і інша легенда про чоловіка на ім’я Яз, який був мисливцем, заблукав в лісі серед трьох пагорбів, осів тут і заснував поселення. Вдячні нащадки назвали місто на його честь. Та легенди рідко бувають правдою. Реальність – вона завжди інша: Язловець стоїть на пагорбі у закрутку річки Вільховець неподалік від місця, де в неї впадає річка Язловка (Язловчик). Вона, напевне, і дала назву містечку.
 

(Читати і дивитися далі)

У Чернігові презентували новий туристичний маршрут «Чернігів – місто легенд»

[thisisukraine.livejournal.com]

У Чернігові презентували новий туристичний маршрут «Чернігів – місто легенд». Даний туристичний маршрут сприятиме більшому зацікавленню туристів до історичного минулого «легендарного» Чернігова. Туристи, які приїздять до нашого міста матимуть змогу не просто почути історію та легенди Чернігова, а ще й побачити на власні очі візуалізацію історичних подій за участю міфічних героїв: Іллі Муромця та Солов'я-Розбійника, княжни Чорної, Мотрі Кочубей та відомим привидом ченця Тарасія, чий привид блукає підземеллями Антонієвих печер. ( Read more... )

Екскурсовод Іван Коцюра

Перемога Іллі Муромця над Соловєм-Розбійником

Учасники дійства

Соловей-Розбійник

Екскурсовод Іван Коцюра зазначає, що театралізовані екскурсії – це виклик часу. Досвідчені екскурсоводи вважають, що місту потрібні такі туристичні маршрути. Туристи нині вибагливі. Хочуть, побачити щось новеньке та цікаве. Одними пам’ятками історії їх не заманишю. Місцем проведення туристичного маршруту «Чернігів – місто легенд» обрали Болдині гори, бо саме з Болдиних гір відкривається гарна панорама на Чернігів, а поряд розташовані Антонієві печери зі своїми легендами та міфами.

фото http://monitor.chernigov.net та http://cult.gov.ua

Душевное место

[gk-bang.livejournal.com]

На полдороге от Киева до Полтавы сразу возле Лубён на высоком берегу речки Сулы мирно дремлет, окутанный зеленью и покоем, старинный Спасо-Преображенский ( Мгарский монастырь. )