Хоча Хмельницький і є моїм рідним містом, живу в ньому, але пишу в себе зазвичай не про нього. Ні, ну не забуваю звичайно – і про пам’ятники писав, і про графіті, і про події які відбуваються, але так, щоб показати місто, здається ще не було.
Про це я вже думав давно, ще цієї весни спеціально обрав гарний ранок, вийшов в центр пофотографувати – так щоб і людисьок ще не було, і щоб ще не були заставлені всі будинки різноманітними вуличними генделиками, які як гриби виростають після настання теплої пори року.
На жаль, місто не може похизуватися цільною історичною забудовою, подібно до західноукраїнських міст чи навіть і східних. Це викликано багатьма фактами – і деревинною старою забудовою, яка декілька раз вигорала, і незначущістю тривалий час самого населеного пункту, і наслідками 2-гої світової війни, і варварським відношенням в радянські і пострадянські часи різноманітних забудовників до будівель, які могли б сьогодні стати прикрасами міста, але безповоротно втрачені, зруйновані та забудовані 9-типоверхівками, чи з їх фасадів було збито все ліплення і заліплено типовою плиткою.
Але не дивлячись на це, дещо вціліло.
Найбільше будівель збереглося на центральній вулиці Проскурівській. По ній і запрошую прогулятися в цьому пості.
( Пройдемося... )