Боярський ліс

[maxiwell83.livejournal.com]

Не знаю, наскільуки це вам буде цікаво. Але це теж подорож. Тільки невеличка.

  Як кінопродюсери полюбляють сиквели, так і деякі блогери інколи повертаються до минулих тем. Ось і я вирішив повернутись до першого свого фотозвіту — прогулянки по лісу. Все-таки прогулювався весною, а зараз осінь. Та й було це три роки тому. Тоді прогулювався зі знайомим. А зараз — сам. Так що різниця є. Після пропажі кота треба було розвіятись. Тим паче, давно не прогулювався лісом. Як казав один знайомий: «Коли сумно — прогулюєшся лісом». Там і покричати можна, і матюкнутись без сторонніх вух. А заодно — побути на самоті. Не скажу, що мені ліс подобається (особливо в нинішньому стані), але взагалі до лісів ставлюся прихильно.


1. Хоча восени ліс виглядає трохи сумно.
Ну, печаль х печаль = 0.

  Початок маршруту прийшовся на ті місця, де лазив 3 роки тому. Але цього разу не планував подивитись на залишки вузькоколійки. Просто було бажання пройтись де-небудь. Щоб відволіктись від думок про кота. Ну і щоб прогулятися Бояркою — бо цього року жили на два доми, а це психологічно теж важкувато.
( Читати далі (+34 фото)... )