Торкнутися історії в прямому сенсі - доля археолога.

[valiuss.livejournal.com]

В спільноті не раз розміщувались гарні фотозвіти відбудованого козацького Батурина.
Хто бував там, мав чути від екскурсоводів, що кожного року в місті ведуться археологічні розкопки, котрі поповнюють місцеві музейні колекції. Столиці чотирьох гетьманів довелось чимало пережити на своєму віку, кожен шмат землі здатен повідати про славу й трагедію гетьманського міста. В контексті розкопок уява, зазвичай, малює зосереджених людей, що лопатками й щіточками добувають із землі артефакти, розкладають їх у застібні поліетиленові пакетики, фоткають, конспектують, аналізують - ну якось так.

На повірку майже так воно і виявилось, але якось прозаїчніше: купа кісток в паперових обгортках просто на бруківочці.

Отже, я попередив, навмисно сховавши кілька фоток під кат, тож чи тиснути "дивитись", справа ваша.



Прогулянка цитаделью виявилась плідною.


Оцією зубною щіточкою кістки батуринської історії перемиваються та ретельно витираються білим ганчір'ям.
Блокнотик, ручка, аналіз - все теж присутнє (див. попереднє фото).


А поряд триває життя, не всі туристи навіть звертають увагу на своєрідну екзотику, що знаходиться в кількох десятках метрів від екскурсійної стежки. Непроста ця штука - археологія.-)