Науковий пікнік

[tourist-ua.livejournal.com]

До свята дня міста в Черкасах вперше був організований науковий пікнік. В деяких містах України його вже проводили, але Черкаси його бачили вперше.


Взагалі то виглядало це як день відкритих дверей Черкаського державного технологічного університету, кожна з кафедр якого проводила свою презентацію. Якщо чесно, я сподівався, що буде якось цікавіше, хоча немало кафедр дуже класно та цікаво себе представили. Найбільше, скоріше за все, сподобалось дітям, яких тут було безліч, і які намагалися спробувати все, до чого можна доторкнутись.


Місцеве телебачення теж не пропустило таку подію, і багато керівників кафедр засвітилися під час інтерв’ю. Так і спробуй, щоб хтось тобі розповів про свої пристрої, коли всі зайняті інтерв’ю.


На пікніку було багато чого. Он хлопці притягнули власноруч зібрані машини. До чого поруч із ними стояла та лада я не зрозумів. Мабуть для антуражу.


Ось таким чином демонстрували корисні властивості блоків. За допомогою набору блоків доволі легко можна підняти себе лише руками на будь-яку висоту.


Ну тут теж все просто і зрозуміло. Прив’язав до себе пару баклашек з водою на мотузках так, щоб центр ваги змістився трохи нижче, – і шансів пройти по тому канату набагато більше.


Жодного бажаючого посидіти на цьому троні я так і не побачив, але здається, що нічого страшного з ним б не трапилось.


Майже класика жанру: запалити лампочку за допомогою велосипеда. Один з найпопулярніших експонатів. Чомусь всі хотіли прокотитися на ньому.


Тут мені дуже сподобався цей хлопчик. Реально стильно виглядав. До речі, ціль експерименту – закип’ятити воду за кімнатної температури. Ота ручка, як у звичайній м’ясорубці, викачую з ковпаку повітря і зменшує в ньому тиск, за рахунок чого вода і повинна була закипіти, але я не дочекався.


Скільки дівчат намагалися розбити молотком той стакан. Б’єш через ту металеву, здається, пластину, яка стоїть на стакані, і дивуєшся його міцності. А взагалі там дядько веселий був, може тому стільки дівчат до нього і бігли.


Попадати тенісним м’ячиком в стакан за допомогою пилососа багатьом сподобалося.


А взагалі на пікніку було багато наметів од різних кафедр університету. В цьому наметі можна було подивитись, як погано росте насіння під впливом різного випромінювання.


Навіть не знав, що така кафедра існує: кафедра технологій бродильних виробництв.


Таким пристроєм демонстрували технології очистки води. Хлопець наче розумний, все розповідав про натрій-калій-хлор-чогось. Справжній вчений-хімік, навіть окуляри є.


Веселка – вона і в Африці веселка.


З намету кафедри української мови я зрозумів, що найголовніше – це Шевченко і вишиванки.


Кафедра дизайну. За дівчинкою на столі стоять пару експонатів з промислового дизайну, але вона так захопливе малювала когось із хлопців поруч, що вирішив не заважати та подивитись ті експонати пізніше.


Майже всі малі були тут. Дівчата проводили майстер-класи з виробництва печива, цукерок, та всіляких солодощів.


А так поруч прикрашали їжу


Менеджери теж були. Якщо не помиляюсь, це вони проводили тренінги поруч із своїм наметом.


Сподобалась мапа України біля туристичного намету, виготовлена з різного насіння, гороху, пшона та ще багато чого.


І дівчата з туристичної кафедри теж сподобались. Хоча ще треба було вмовляти сфотографуватися, бо тільки ж почнеш фотографувати, а вони бочком-бочком та тікати з кадру.


Якась незрозуміла річ: камера з олівцем.


Саморобний фрезерувальний верстат виробляв по заданій програмі різні речі.


Дуже класна річ: 3D-принтер, який не дуже швидко, але старанно «друкував» з пластмасового дроту різні прикольні речі. Ото праворуч від нього маленька колекція пластмасових виробів.


Біля цього стенду я так і ні зміг знайти когось, хто міг розповісти, що це таке та навіщо така складна конструкція.


Цей хлопець в наметі поруч навпаки в темі та зміг нормально пояснити, що це за прибор і навіщо він потрібен. Доки його не було поруч, чого тільки про цей прибор не вигадували, а виявляється, що це макет масляного насосу. І хоча він стверджував, що він більш дешевий у виробництві, в це щось не дуже віриться. А от те, що він не має зворотно-поступального механізму це може йому інколи дати перевагу.


Що це таке, доки його не ввімкнули здогадатися не зміг. А виявляється це варіатор, який зараз використовується, хоча і в іншому вигляді, майже в усіх скутерах та деяких автомобілях. Чим більше швидкість обертання, тим більший діаметр стає у верхнього валу, що і дозволяє плавно «перемикати» передачі.


Взагалі-то мені сподобалось. Хоча слабо віриться, що більшість сьогоднішніх студентів реально займаються такими речами під час навчання. Нажаль вища освіта в більшості вузів лише теоретична і майже всі випускники не уявляють навіщо вони все це вчать.