Отроків

[andy-travelua.livejournal.com]

Маленьке село Отроків, що в Новоушицькому районі Хмельницької області, було другим за значимістю після Миньківців поселенням самопроголошеної Миньковецької держави. Саме тут знаходилася резиденція її правителя Ігнація Сцибор-Мархоцького - знаменитого дивака XVIII - XIX століть. Замок Мархоцького разом з баштами, господарськими приміщеннями та форумом частково зберігся до наших днів. Крім нього, в Отрокові збереглася Триумфальна арка, через яку здійснювався в'їзд до резиденції, та природні романтичні гроти в долині річки Ушиці.


Отроків був заснований у XVII ст. на місці невеличкого хутору. Але за однією з версій Отроковський замок міг існувати ще в Литовську добу. У 1736 році Миньківці разом з навколишніми селами (Миньковецький ключ) купив польський магнат Войцех Мархоцький. У 1788 році Отроків був переданий у спадщину племінник Войцеха Мархоцького — Ігнацію. Найбільшого розквіту Отроків досяг за часів Миньковецької держави.


Отроківський замок, збудований графом Сцибор-Мархоцьким (або ж перебудований з більш старих укріплень) постав наприкінці XVIII століття на високому пагорбі над річкою Ушиця. Він вважався найрозкішнішою резиденцією правителя Миньковецької держави.


Головна башта замку:


Інша башта:




На території замку знаходився панський будинок - резиденція "графа Редукса", в якому знаходилася бібліотека з великою кількістю стародруків та цінних рукописів.










Брама на замкове подвірря:




Брама з боку двору:




До замку примикав форум, де Мархоцький влаштовувас "свята". Найвідомійших з них було свято на честь давньоримської богині землеробства Церери, хоча сам Мархоцький називав його святом жнив або обжинками.


Від форума зберіглися стіни, декілька башт і брама.

Башти:




Мури форума:






Головна брама форуму:


Дві інших брами:




Криниця на подвір'ї:


До резиденції Мархоцьйого з долини Ушиці вела Триумфальна арка:




Після конфіскації маєтку у Мархоцького у 1836 році власником замку став пан Стадницький, який тримав в Отрокові стадо расових коней.




Замок оточував великий ландшафтний парк, на який граф виділив чималу суму.




За селом є ще одна з небагатьох пам’яток, що залишилась від панування Сцибора Мархоцького. Цей об’єкт, званий «Грота», теж має дотичність до культу, запровадженого графом. Пам’ятка складається із нижньої і верхньої «гроти», з’єднаних між собою підземним ходом, нині заваленим.


«Нижня грота» розташована на річці біля підніжжя природного амфітеатру, утвореного крутим схилом плато. Будівля має два яруси. Стіни верхнього ярусу, виконаного у вигляді альтанки, колись були оздоблені фресками. Нижній ярус масивніший, видовбаний у суцільній брилі вапняку, що виступає із масиву схилу.












«Верхня грота» також цілком видовбана у камені на зразок коридора із вікнами-отворами, що веде по периметру величезного заокругленого каменя. Один із виходів "прикрито " природнім водоспадом, утвореним зі струмка, що бере початок високо на схилі.