ua_travels | Чернятин (Reply)

Без перебільшення найцікавіший палац на теренах Східного Поділля знаходиться в селі Чернятин Жмеринського району. Рожевий шедевр у стилі неоготики належав поміщикам Вітославським, а сьогодні тут знаходиться Чернятинський аграрний технікум. Добиратися до села треба автобусом, що курсує між Жмеринкою і Баром. Крім того, двічі на добу між Жмеринкою і Могилів-Подільським ходить приміський поїзд, що зупиняється в Чернятині.

Село, очевидно, виникло не пізніше за XVII століття і дістало назву від першого поселенця козака Черняка або Черняти - Чернятин хутір, Чернятин двір. Пізніше тут осіли старообрядці, що біжали з Росії. У кінці XVIII століття Чернятин належав польським магнатам Вітославським. На початку ХІХ століття тут оселився колишній коронний обозний при дворі польського короля Ігнатій Вітославський. Він і побудував (за іншою версією - перебудував) неоготичний садибний будинок.

Вхід з головною вулиці до палацового парку відкривають дуже репрезентативні в'їзні ворота, споруджені разом із палацом. Їхні масивні високі пилони складені з цеглини на кам'яному цоколі, відштукатурені і декоровані в усю висоту стрілчастого малюнка вставками з тесаного піщанику. Над чотирьохскатною залізною покрівлею височіють кам'яні кулі, що чітко виділяються на тлі зелені парку.

Відразу ж за воротами починається Чернятинский парк, створений в 1814 році Дионісієм Макклером на основі старих дубів природного гаю, доповненого новими насадженнями хвойних і листяних порід, чагарниками. Загачені в ярах струмки утворили ланцюжок мальовничих ставків, які після багаттох десятиліть забуття що все ще зберігають форму. Верхній ставок зовсім не великий і немов схований в кущах.

Чернятинский садибний будинок - вірніше, палац - отримав П-образний нинішній план після декількох етапів будівництва. Найстаріша частина будівлі - це південне крило з декоративною романтичною вежею, яка раніше бцла прикрашена короноподібним ренесансним завершенням із зубцями. Над її круглою вершиною піднімали на флагштоку, за старою рицарською традицією, вимпел з гербом власника під час присутності хазяїна.

Трохи з відступом примикає до палацу більший об'єм, сполучений з кутовою вежею аркадною галереєю. Цей корпус декорований у дусі неоготики, що було дуже модно у кінці XVIII - початку XIX століття.

Автором неоготичних фасадів чернятинского палацу (1830) міг бути польський архітектор Генріх Иттар, мальтієць за походженням, що вчився в Римі. "Престижна" неоготика увійшла до навколишньої розкішної природи Поділля і макклерівського парку несподіваним екстравагантним капризом романтичної епохи.

Елементи декору:

Будівля настільки вражала сучасників, що навіть в Атласі Подільської губернії, складеному в 1842 році колишнім військовим губернатором міста Кам'янця і Подільським цивільним губернатором генерал-майором К.Я.Флиге, поміщена гравюра-літографія Н.Брезе - "чарівна вілла в готичному стилі поміщика Вітославського в містечку Чернятин Літинського повіту."

Відмітно, що готичний декор наданий тільки південному і західному (пізнішому) фасадам будівлі. Дворовий фасад абсолютно позбавлений яких би то не було прикрас - чернятинському палацу властива деяка театральна однобічність. Південний і західний фасади отримали над другим поверхом високий аттик, оформлений глухою аркатурою спрощеного стрілчастого малюнка, прямокутні вікна, декоровані стрілчастими фронтончиками, і лопатки, що виявляють внутрішню архітектоніку будівлі. Площина лопаток вибрана ступінчастим поглибленням, стрілчастий, що сходиться, під аттиком, звідки над лопатками починаються високі ажурні шпилі, що іменуються в готиці фіалами.

Але збереглися тільки два фіали по кутах західного ризаліта - найпізнішого фасаду, а раніше вони височіли над кожною лопаткою. Важливі вузлові точки будівлі уміло підкреслені великими розчленовуваннями і деталями. Готична стрільчатість усіх вертикалей, покликаних створити ілюзію більшої висоти, наполегливо подана скрізь, починаючи з пілонів в'їзних воріт.

Ваза для квітів:

Південно-західний ріг будівлі відмічений ризалітом з балконом і терасою пізнішого походження, обмеженою парапетом з улюбленими в готиці наскрізними трилисниками і хрестоцвіттями. До прибудови західного крила тут поміщався головний вхід, що перемістився потім до північного торця. Там гранітні сходи, втоплені у високий стілобат, піднімаються між парою біломармурових левів. Раніше кожен лев спирався правою лапою на геральдичний щит з гербом власників. Тепер ці щити втрачені.

Як видно з архівних документів, в 1865 році збіднілі Вітославські продали Чернятин і сусіднє село Маньківці порутчиці Марії Михайлівні Львовій . Після прокладення залізничної лінії нові власники влаштували головний в'їзд до садиби з північного боку, з села Чернятин. Навпроти розмістився особняк керівника. А залишки вензелів під короною, складені з латинських букв "м" і "л", і зараз проглядають на ажурних кованих стулках воріт.

На одному з етапів переробок і підновлень, що перетворили віллу на палац, з'явилося східне крило, в недавній час надбудоване, таке, що втратило фронтон над колонним портиком в торці. Поруч виросли нові сучасні корпуси технікуму. Не збереглися у бурхливі роки воєн і революцій паркові павільйони і альтанки, що так захоплювали колишніх гостей, зникла велика бібліотека, і тільки колекціонери книжкових знаків зберігають рідкісні чернятинські екслібриси.