Білгород на Дністрі

[v1snyk.livejournal.com]

Оригинал взят у v1snyk в Білгород на Дністрі

На березі спокійного і розлогого Дністровського лиману, недалеко від місця його з’єднання з Чорним морем, знаходиться древнє місто з найбільшою в Україні фортецею – Аккерман, а нині – Білгород-Дністровський. Фортецю залишимо на кінець, а для початку прогуляємось самим містом.

Свято-Вознесенський собор.


Характерна архітектурна особливість – «античні» колони.


Свято-Миколаївська церква 1867 року.


Кладовище поруч з нею також старовинне – з незвичними надгробками і присутніми польськими могилами, хоча сліду поляків в історії міста я не зустрічав.


Цікавий вхід у підвал.


Свято-Георгіївська (або болгарська) церква – також пам’ятка XIX ст.


Мозаїчні зображення святих на вході.




Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці. Була збудована ще у XIV-XV ст., нині занехаяна і перебуває на реставрації.


Панно радянських часів.


«Да ты же упорот!»


Сміливий сторож.


Розкидані по карті численні пам’ятки архітектури на ділі знаходяться в досить неприглядному стані і губляться на стандартних міських вуличках.


Крайня убитість доріг, купи жебраків і непривітність аборигенів доповнили скромний образ Білгорода. А відсутність хоч де-небудь адекватної і робочої їдальні добила ще більше. Словом, якщо, наприклад, у вас є можливість висадитись з вертольоту прямо біля фортеці, оминувши це чарівне місто, краще так і зробіть.

Під фортецею повно комашні, скажено колючої трави і пасуться кози.


Історія заселення цих земель почалась з античного грецького міста Тіра, заснованого ще в VI ст. до нашої ери. На тлі фортеці – збережені залишки цього міста.


Тіра зазнавала руйнувань у III-IV ст. від готів та гунів, і поступово греки та римляни уступили місце слов’янам. Місто Білгород входило до складу Галицько-Волинського князівства.

Після цього воно перейшло до влади спочатку Золотої Орди, потім – Молдавського князівства. У XIV-XV ст. тут будується фортеця, появу якої різні історики пов’язують з молдаванами, турками чи генуезцями. Остаточно вона стала турецькою у кінці XV ст., а місто отримало назву Аккерман.

Козаки штурмували твердиню більше 20 раз, в тому числі і успішно, спочатку самостійно, потім – з російськими військами. У 1807 році така спільна вилазка привела до капітуляції турків і подальшому включенню міста до складу Російської імперії. У 1918-1944 роках воно було зайняте румунами, після чого остаточно стало українським.

Незважаючи на багату і складну історію, Аккерманська фортеця збереглась до наших днів у чудовому стані.

Башта Овідія.


Головний вхід.


Всередині цивільного подвір’я артефакти, підозрюю, з тієї ж таки Тіри.


Требушет і таранна черепаха.


У дворі застигли кілька гармат.


А деякі так і виглядають у бійниці.


Тут якраз проходив турнір з історичного фехтування, із-за якого вхідні квитки, на радість відвідувачів, подорожчали в 2 рази.




Колоритний представник з Молдови.


Та ж башта Овідія, тільки зсередини.




З її віконця відкривається вид на західну стіну і лиман.




Башта Пушкіна.


Ворота і рів. Рів прикривав фортецю з трьох сторін, з четвертої вона захищена лиманом.


Мінарет – спадщина турецького минулого.


Цитадель, серце фортеці.


Мабуть, найпопулярніший ракурс.


Вид зсередини. Могутні стіни деінде досягають товщини 3 метри.




Затишний причал майже під кріпосними стінами.


І такий же пірс.


І наостанок пару панорам.

Гарнізонне подвір’я.


Воно ж з іншого ракурсу. Справа на знімку видно поточні розкопки, отже, старовинна велична фортеця з часом зможе розповісти ще щось нове про своє цікаве й насичене минуле.

Comments

[o-gon.livejournal.com]

Билгород ещё не Билмисто?