Околиці Теребовлі. Підгора і Плебанівка

[v1snyk.livejournal.com]

Оригинал взят у v1snyk в Околиці Теребовлі. Підгора і Плебанівка

Раз я уже опинився у Теребовлі, гріх було не заглянути хоча б у пару довколишніх сіл. Чому гріх? Це ж Тернопільщина, тут ледь не в кожному селі як не замок, то палац, то ще щось.
Першою за планом була Підгора. Дорога до неї веде через село Зеленче. Понад дорогою янголята займаються якимись таємничими ритуалами.




Підгора – досить забите село з пари вулиць і менш ніж сотнею населення. Цікаве воно, перш за все, руїнами однойменного монастиря, навіть більше того – монастиря-фортеці.

Надбрамна вежа.


Перша писемна згадка про монастир датується 1650 роком, але ймовірно, що він з’явився тут, ще у 12-13 ст. Як водиться, спочатку все було з дерева, а кам’яний варіант, залиши якого ми ще можемо бачити, з’явився на початку 18 ст.

Це, мабуть, колишні келії.


Окрім келій тут колись була їдальня, бібліотека, навіть обсерваторія. Але у 1789 році австрійський уряд закрив монастир.

Одна із круглих веж.




Що цікаво, ще у 1867 році хтось додумався, що таку пам’ятку непогано б зберегти для нащадків – було заборонено розтягати будівлю на каміння і проведено консерваційні роботи. Таким чином, навіть люди позаминулого сторіччя були розумніші за гомо совєтікусів, які з того ж каміння викладали дороги, а саму територію віддали військовій частині.


Можна прогулятись містичними порожніми коридорами.




Єдина споруда, що добре збереглася – церква Івана Хрестителя (зверніть увагу на цікаві віконця у формі серця).


Церква була закрита, та і взагалі навколо не спостерігалось жодної людини, що вкупі з хмарною погодою створювало досить гнітюче враження.


Старовинний хрест біля церкви.


З монастирського пагорбу відкривається чудовий вид на сусіднє село Семенів.


В центрі кадру – тамтешня церква Петра і Павла.


Весь Семенів на одному фото.


Друге село, яке я відвідав того дня – Плебанівка – також знаходиться на південь від міста, на іншому березі Гнізни.


Візитка Плебанівки – кам’яний залізничний міст-віадук 1896 року. Вміли ж тоді будувати.


Панорама.


Залізниця тут проходить близько до дороги. По інший її бік – суцільна зелень, краса, пагорби і струмочки.


Вид з протилежної сторони.


У самій Плебанівці є греко-католицька церква, закладена у 2004 році.


Зелень навколо села.


На зворотному шляху вдалось підловити на мосту товарнячок.


Яскрава хатина.


У Плебанівку бажано прогулятись пішки, милуючись краєвидами, що відкриваються з траси.


Спочатку видно поля, а вже за ними – найрізноманітніші панорами Теребовлі.




Звідси можна побачити навіть центр міста – ратушу і монастир кармелітів.