Свалява та її околиці

[v1snyk.livejournal.com]

Оригинал взят у v1snyk в Свалява та її околиці

Мій віртуальний тур Закарпаттям потихеньку закінчується, і наостанок хотілось би розказати про відправні точки цієї подорожі, саме із яких була можливість це все побачити.


Отже, Свалява – райцентр у передгір’ї Карпат. Місто настільки багатолюдне, шумне і урбаністичне, що лелеки поселились тут просто на платформі залізничного вокзалу.


Будівля міської ради. Думаю, можна навіть назвати її ратушею.


Центр містечка нічим особливим не вирізняється. Зате церков тут на будь-який смак – усіх конфесій та стилів архітектури.

Дві церкви Різдва Пресвятої Богородиці, і обидві греко-католицькі, ще й стоять майже поруч. Ця 1937 року.


А ця – сучасна, 2010-го.


Ви не повірите, але це теж церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1822 року.


Типовий такий собі костел. Ні, він Успіння Пресвятої Діви Марії.


Але найбільша окраса Сваляви – дерев’яна Свято-Михайлівська церква 1759 року. На жаль, знаходиться вона далеченько від центру або вокзалу, і до неї треба добряче пройтись.


Та найбільш приємне відчуття у Сваляві викликають усе ж не будівлі, а гори. Куди б ви не йшли, у будь-яку сторону світу, на горизонті буде видно їх.

Вирушаємо на північ, у гори, куди, власне, і їде більшість туристів. Перша зупинка – село Солочин, у якому знаходиться санаторій «Квітка Полонини».


Не знаю, як воно там лікуватись, але вид має помпезний, ну і ціни захмарні. Благо, просто бродити територією можна безкоштовно.


Є ставок з лебедями…


…і загін з косулями.




Шарюсь територією.




Традиційні етнічні скульптури.


Східною стороною санаторій виходить просто на берег красивої гірської річки Пині.




Поруч був загін з кіньми. Фотографував здалеку, бо при моєму наближенні коні помітно нервували, а парканчик навколо них не викликає довіри.


Пішки прогулявся із Солочина в Поляну, насолоджуючись місцевими пейзажами.




Селяни ховають сіно під дощем, що якраз розпочався.


А от коза вологостійка:)


Поляна – досить велике село, відоме своїми цілющими мінеральними водами. На їх базі збудовано санаторії, що зараз чи не найбільше формують достаток жителів цих місць.

Сільська школа.


Православна каплиця.


Опецькувате і дуже товариське козеня.


Одразу з Поляни можна підійматись у гори. Потрапити у такі папоротникові зарослі з людський зріст – безцінно.


Панорама села.


Метелик закрився у найбільш непідходящий момент.


Дари природи.


Туристи бувають різні…


У лісах повно грибів, якби ж я ще розбирався в них. Начебто сироїжки, а так – хтозна.






Рижик.


Підосиновик.


А от цьому красеню боятись грибників нема чого:)


Буковий ліс – не тільки джерело цінної деревини, а ще й дуже красиво.


І ще пару краєвидів з полонини на навколишні гори.


Моя закарпатська епопея майже дійшла кінця.