(no subject)

[templar-ua.livejournal.com]

Ранкове сонце лине крізь фіранку,
І я, не додивившись з-трійко снів,
Нову собі придумав забаганку -
Навідати зненацька Васильків.

Але ж неділя... Телевізор, книжки...
Та й буцімто не так вже я хотів
Кудись сьогодні загостряти лижки...
Проте таки поїхав в Васильків.



А там - краса: собори, гори, хати...
Плювати на невігласів-попів,
Московського (авжеж) патріархату...
Коротше, - кльове місто Васильків.




Святі, зодягнуті у тестаментні шати,
Благословляють декілька віків,
Бабусь, що їздять в Нього щось прохати,
З найближчих сел в районний Васильків.







То байдуже - чи є в тебе червінці,
Або ж ти все життя пасеш корів,
"Бог не врятує тебе наодинці,"
Про це повідомляє Васильків.




Скарби духовні і архітектурні,
А іноді ще й виставки котів.
Тут не голосять демонстранти бурні,
Живе спокійно місто Васильків.




Філологам тут знайдеться заняття,
А історичним друзям - поготів.
Шановна наукова браття:
Уважніше дивись на Васильків!






Це не біда, що дошки проржавіли,
Й несуть автографи місцевих чуваків.
Шануймось! Молодь міста - не дибіли,
Всі грамотні у місті Васильків.



Зростає покоління юних Бошів,
Або ж реґенерація ґотів,
Не байдикують і не давлять вошів
В художній школі міста Васильків.



Лише джерельця вже нема у місті,
Що Феодосій повнитись звелів...
Тут теж попрацювали комуністи,
Не оминула Чаша Васильків...





Якщо раптово захотів ти пити -
Візьми з собою більше ч'вертаків.
Хто буде за електрику платити?
Це ж не Монако - скромний Васильків.



Проте і тут трапляється чимало,
Не гірших за ЄеСівські дворів.
Поєднані, як скрізь у нас "удало"
Комфорт і бідність в місті Васильків.