Проводи зими

[zirvygolova.livejournal.com]

Пішли ми 28 лютого - 1 березня проводжати зиму в Горгани, на хребет Аршицю - один із найдикіших (найменш ходжених) хребтів. Карпати зараз всюди малодоступні і засипані снігом, але Аршиця файна тим, що там навіть влітку туристів рідко коли зустрінеш, а взимку й поготів

Дві з половиною години автом зі Львова до Мислівки (Долинський район, Ів.-Фр. обл). Залишили машину в лісника. Той спитав чи ми часом не чорні археологи (на Аршиці багато бункерів).
- Ні, - кажемо.
- Ну то якого милого туди ідете?
- Просто зійти на вершину.
- На вершину зараз? хіхі, та ніколи в житті, там два метри снігу

Обнадійливо пішли в сторону хребта. Майже три години йшли ковзкою дорогою. Біля Правицького кордону ледь не залетіли у присипані снігом дірки на дерев'яному мості. Втоптаних стежок навіть близько не помітно, вибрали відрогу і потопали догори

2


3


4


5


6


7

Хребет Аршиця, куди власне і прямували

8


9


Чим вище - ти більше снігу, в середньому було по коліна. Перед самим гребнем хребта на межі лісу застряли. Коли було по пояс - ще якось карапкалися, але згодом провалювалися по груди. Лісок був густий, а біля стовбурів дерев під снігом утворилися пустки. Коли у них провалювалися, то вже із головою. Доводилося руками розгрібати перед собою метр снігу, а згодом, підтягуючись на гілляках, пробувати йти дальше. При цьому швидкість пересування ніяка. Десь перед 19 год вирішили залишити штурм гори на завтра (до того дуже хотіли розбити намет на самій верщині, але не судилося). Думали, може вранці підмерзне і провалюватимемося не так глибоко. Спустилися, десь до 1350 метрів, де знайшли відносно рівний клаптик, і розбили табір.

В нас ше була лопата. Думали також спробувати вирити у снігу "берлогу". Сніг був саме для цього. Але увечері так похолодало, шо зуби вже постукували. Тому не вимахувалися і взялися ставити намет. Втрамбували сніг, так шоб рівної ділянки було на 2.5 метра, розпалили вогонь, а тоді врешті переодягнулися в сухий одяг. Коли на тілі мокрий від поту гольф - вечір у зимових горах напряжний і не приємний. Як тільки переодягаєш в сухий одяг - світ стає догори ногами: вечір високо у горах із мінусовою температурою комфортніший аніж удома на канапі. І байдуже вже, шо ноги й надалі мокрі, а мембранні черевики до ранку точно не висохнуть. А коли вже розведене багаття - все кайфово, кращого начебто й не вигадати

10


11


12


13

вогнище поволі осідало і згодом добралося до землі, яка була на метр нижче від рівня втрамбованої нами стежини

14


15

дірка 1.8, 30 мм, ісо здається було 800, фотав у раві, з руки

16

фотав штатив

17

Вляглися спати близько півночі. Глянув на свій спальник - комфорт до +2. Думали намерзнемося. Потримали трішки ось цю лампу, яка не лише світить, але й нагріває намет. Але боялися, що балона не вистачить до ранку, коли власне найхолодніше. Тому вимкнули лампу, включимо коли буде капець як зимно. Але протрималися без лампи всю ніч. Спалося дуже навіть прикольно, втрамбований сніг наче ортопедичний матрац. Все класно, якшо не зачіпати стінки намету - це не одразу помічаєш, а коли вже замерз, просипаєшся у жарі...

18

прокинулися аж о 9 год, чого б не поспати у неділю:)

19

мої топіки, які ніч провели у наметі, замерзли так, шо неможливо було їх взути. Тобто у наметі вночі був таки добрячий мінус. Я у наметі чекав поки вони відігріються. Фотав Юрко

20

вийшли в 11 год. Дійшли втоптаною вчора стежкою до межі лісу, там залишили наплечники, аби грузнути менше, і тоді знову почали карапкатися по снігу. Вранці було тепло, але сніг наче справді примерз. Без наплечників вдавалося пробиратися угору

21


22


23


24

ззаду - гора Яйко-Ілемське (1679 м)

25


26

Десь там в далечині мав би бути Калуш... На самому гребені хребта снігу начебто трохи здуло та й примерз він більше. Йти було легше. Під самою горою легенький Теодор взагалі не провалював, йшов як апостол Петро по морі, а ми із Юрком провалювалися по коліна. Ноги начіпали верхівки жерепу: взимку тут йти значно легше, аніж пробиратися крізь той жереп влітку

27

найвища вершина Аршиці -- Горган-Ілемський (1587 м). В той момент все навколо задуло, тож найвищі горганські вершини не розгледіли, лише локальні краєвиди

28


29


30

Теодор Дулеба

31

прощання зі снігом:)

32


33

Юрій Гамаль

34

бамбуковий ліс

35

Яйко-Ілемське. Лише коли спустили, погода трішки змінилася в сонячну сторону

писи: дякуємо Дарусі, Лелі, Наталі, Оленці та Ліді за те, що другі вихідні поспіль відпустили нас в гори:)