ПОМОРЯНИ. Частина 1: замок
Feb. 2nd, 2010 11:44 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png)
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png)
Поселення Поморяни над річкою Золота Липа існувало вже у XIV столітті. В ті часи тут стояв дерев’яний замок українських шляхтичів Свинків. Завдяки документу 1497 року нам відомо, що дідичем і власником Поморян був Микола Свинка, який і побудував перший замок, отримавши ділянку землі від короля Казимира. Тоді населення Поморян складалося з 32 українських родин і двох єврейських. Мурований замок замість дерев’яного збудували у першій половині XVI століття за наказом подільського воєводи Яна з Сієни.
Магдебурзьке право Поморяни отримали у 1504 році від короля Олександра (так стверджує польський хроніст Баліцький). За версією іншого історика Дзєдзіцького магдебурію місто отримало ще раніше – у 1466 році, а привілей Олександра від 1504 року був лише відновленням права на самоврядування. Точно відомо, що Магдебурзьке право відновлено Якубом Собєським у XVII століття. Та ще до цього, починаючи з кінця XV століття по 1620 рік Поморянами володів рід Сєнинських, які додатково укріпили замок.
У 1620 році Поморяни і довколишні землі придбав батько майбутнього польського короля Якуб Собєський. Він укріплює замок, зводить нову порохівню, робить потужний запас зброї і гармат. Замок в Поморянах був улюбленим місцем перебування короля Яна III Собєського, який підняв його з руїн після татарських нападів другої половини XVII століття та додатково укріпив його. Після цього, протягом 1687 – 1695 років замов витримав усі облоги татар.

Після смерті Яна III Собєського замок постійно змінює власників і поступово занепадає. З 1740 року він становиться власністю магнатів Радзівілів, а наступного року замок частково знищує пожежа. У 1789 році поморянський замок переходить у власність Прушинських. Еразм Прушинський та його син Юзеф надають замку нового обличчя: північне та західне крило розбирають, натомість реконструюють південне і східне. В замкових палацах Прушинські зібрали велику галерею картин визначних художників світу, колекцію медалей, монет, печаток, мозаїк, ікон та іншого начиння.
Останні власники поморянського замку – Потоцькі. Вони володіють твердинею з 1876 по 1939 роки. Цікаво, що власник замку Юрій Потоцький завдяки своїм зв’язкам з Юзефом Пілсудським у 1930 році врятував українське населення Поморян від так званої «пацифікації» з боку польського уряду, яке стало реакцією поляків на піднесення національної свідомості українців на окупованих Польщею українських землях. Слід відмітити, що Юрій Потоцький багато зробив і для відродження замку після Першої світової війни, перетворивши його на гарну садибу з мальовничим парком.
Після Другої світової в замкових палацах розміщувався спочатку райком компартії, потім – райвиконком, а згодом – ПТУ. Хоча у 1978 році і була проведена реставрація замку, з 80-х років замок стоїть пусткою і руйнується на очах. Сьогодні замок в Поморянах – це два двоповерхових корпуси (південний та східний) та кругла кутова вежа.
Південний корпус має відкриту галерею з боку двору, добудовану в XVIII-XIX століттях, дах над якою підтримують колони тосканського ордера:

Герб Собєських «Яніна»:
Ліпнина в інтер’єрі:

Жахи інтер’єру південного корпуса:

Ще раз поглянемо на південний палац з галереєю:
ДАЛІ БУДЕ…

Магдебурзьке право Поморяни отримали у 1504 році від короля Олександра (так стверджує польський хроніст Баліцький). За версією іншого історика Дзєдзіцького магдебурію місто отримало ще раніше – у 1466 році, а привілей Олександра від 1504 року був лише відновленням права на самоврядування. Точно відомо, що Магдебурзьке право відновлено Якубом Собєським у XVII століття. Та ще до цього, починаючи з кінця XV століття по 1620 рік Поморянами володів рід Сєнинських, які додатково укріпили замок.

У 1620 році Поморяни і довколишні землі придбав батько майбутнього польського короля Якуб Собєський. Він укріплює замок, зводить нову порохівню, робить потужний запас зброї і гармат. Замок в Поморянах був улюбленим місцем перебування короля Яна III Собєського, який підняв його з руїн після татарських нападів другої половини XVII століття та додатково укріпив його. Після цього, протягом 1687 – 1695 років замов витримав усі облоги татар.


Після смерті Яна III Собєського замок постійно змінює власників і поступово занепадає. З 1740 року він становиться власністю магнатів Радзівілів, а наступного року замок частково знищує пожежа. У 1789 році поморянський замок переходить у власність Прушинських. Еразм Прушинський та його син Юзеф надають замку нового обличчя: північне та західне крило розбирають, натомість реконструюють південне і східне. В замкових палацах Прушинські зібрали велику галерею картин визначних художників світу, колекцію медалей, монет, печаток, мозаїк, ікон та іншого начиння.

Останні власники поморянського замку – Потоцькі. Вони володіють твердинею з 1876 по 1939 роки. Цікаво, що власник замку Юрій Потоцький завдяки своїм зв’язкам з Юзефом Пілсудським у 1930 році врятував українське населення Поморян від так званої «пацифікації» з боку польського уряду, яке стало реакцією поляків на піднесення національної свідомості українців на окупованих Польщею українських землях. Слід відмітити, що Юрій Потоцький багато зробив і для відродження замку після Першої світової війни, перетворивши його на гарну садибу з мальовничим парком.

Після Другої світової в замкових палацах розміщувався спочатку райком компартії, потім – райвиконком, а згодом – ПТУ. Хоча у 1978 році і була проведена реставрація замку, з 80-х років замок стоїть пусткою і руйнується на очах. Сьогодні замок в Поморянах – це два двоповерхових корпуси (південний та східний) та кругла кутова вежа.


Південний корпус має відкриту галерею з боку двору, добудовану в XVIII-XIX століттях, дах над якою підтримують колони тосканського ордера:



Герб Собєських «Яніна»:


Ліпнина в інтер’єрі:



Жахи інтер’єру південного корпуса:




Ще раз поглянемо на південний палац з галереєю:

ДАЛІ БУДЕ…
no subject
Date: 2010-02-02 10:08 am (UTC)Найновіші кадри із замкового сьогодення Поморян — http://nick-coll.livejournal.com/147139.html (http://nick-coll.livejournal.com/147139.html)
no subject
Date: 2010-02-02 10:40 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 01:49 pm (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 01:51 pm (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 04:26 pm (UTC)Бачу, автор категорично ігнорує пости дружбаків по даній темі :)
no subject
Date: 2010-02-03 07:05 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: 2010-02-02 10:18 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 10:42 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 02:16 pm (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 03:23 pm (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 04:19 pm (UTC)no subject
Date: 2010-02-03 07:02 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 08:08 pm (UTC)no subject
Date: 2010-02-03 07:06 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 08:16 pm (UTC)no subject
Date: 2010-02-03 07:06 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-02 10:47 pm (UTC)шкода конюшні завалився дах...
було колись в Україні ...
проводив там тиждень літом ... років так 7 тому . було чудово
no subject
Date: 2010-02-03 07:10 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-03 09:04 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-03 07:54 am (UTC)замку більше шкода...
А конюшня і так перебудована під хрін зна що (он - бетонні перекриття виглядають :) і слугує зараз головним чином як дошка як би то сказати культурно - інтимних оголошень
no subject
Date: 2010-02-03 08:34 am (UTC):)
no subject
Date: 2010-02-03 08:35 am (UTC)no subject
Date: 2010-02-03 08:39 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: 2010-02-03 08:39 am (UTC)(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:(no subject)
From:no subject
Date: 2010-02-03 09:07 am (UTC)як на мене про замок має добре дбати ЛКГ. а цього як ми бачемо взагалі не видно.