ua_travels | Кагарличчина

16 жовтня 2010 року каталися Кагарлицьким районом Київської області

1. Київ, на годиннику 6:36. На фотці – станція ще не відкритого після реконструкції швидкісного трамваю

2. Світає

3. Перша електричка на Миронівку нас чекає

4. Однак, поки ми купували квитки, електричка поїхала, нас не дочекавшись:(

З'ясувалося, що мій велокомп відстає на 4 хвилини. Не люблю неточні годинники
Наступна електричка відправляється через годину:20, було вирішено проїхатися за рухом електрички і сісти в неї десь так на Видубичах, щоб не сидіти на вокзалі. Хоча, вже вдома вивчення графіку першої електрички показало, що ми, можливо, могли б її наздогнати: по Києву електричка нікуди не поспішає.

5. Сонце сходить над Києвом

6. ТЕЦ-5

7. Покатавшись навколо, вирішили чекати електричку на Видубичах-Трипільських. Під'їхавши, побачили, що народу на платформі немало

Часу ще вистачало, щоб проїхати на одну станцію назад і сісти на Києві-Московському в більш пусту електричку. На півдорозі згадали про мій неправильний годинник, за яким ми орієнтувались. Порахували, що до електрички 2 хв. Швидко збігаємо з містка на платформу, підбігаємо до електрички, а запхатися не виходить: народу повно, стоять навіть в тамбурі. Можливо, воно і на краще, що не запхалися. Адже це була ніжинська електричка, наша ж запізнилася:)

8. За кілька хвилин зайшли у правильну електричку. Народу багатенько, але примостилися таки

9. Їдемо. Вже після Українки народу меншає

10. За годину:45, о 10:41, ми вже були на залізничній станції Кагарлик

12. Віддаленість від Києва зразу кидається в очі, і навіть здається більшою, ніж є

13. На в'їзді в Кагарлик смердить гівном та іншими буряками, які вантажівки возять туди-сюди. Поряд цукровий завод

14. Кагарлик

15. Біля будинку культури – безносий Ленін

16. Кагарлицька майже пішохідна вулиця, чи то стометрівка

17. Прикрашена

18. Добудовується церква

19. Кагарлицький парк. Величенький

20. Вид з місточка через яр

21. Ставок Сажалка. Під ним має бути 24 джерела, якщо вірити вікімапії

22. Дендропарк

23.

24. Ставок Пасківський

25. Дорога на Бурти. Рівна, і ні душі на ній. Усі б такі

26. А це вже не дорога. Це злітна смуга аеропорту сільськогосподарської авіації (карта)

27. Тут, мабуть, не літають вже

28. Далі дорога нас повела через поле і закінчилася. Тяжко було їхати полем з кукурудзою і без дороги

29.

30. Перші горби

31. Те саме, тільки в профіль

32. Доісторична заправка на станції с/г техніки

33.

34. Село Демівщина. Довжелезний спуск селом до озер (спуск аж на 55 м)

35. Демівщанський кіт

36. Дерева на горі

37. Озеро Велике кленове

38.

39.

40. Перепочинок

41.

42.

43. Гори на Київщині! дивина

44.

45.

46. Дорога Р32 до Ржищева. Виявляється, їде сюди аж з Кременця Тернопільської області.

47. Хм

48.

49. Ржищів

50. Горбиии

51. Центральна вуличка Ржищева

52. Парк Трипільської культури

53.

54. Пам'ятник голодомору

55.

56. За Ржищевом. На горизонті – лівий берег

57. Алея Героїв Дніпра. На деревах – кандидати в депутати

Взагалі, всі ці міста на Кагарличчині були обвішані пиками кандидатів перед виборами. Видовище було незвичне, враховуючи те, що у Києві ніяких кандидатів з пиками не було

58. На горизонті – наша мета

59. С. Балико-Щучинка. Це достатньо далеко від Києва, щоб давати здачу сірниками

60. Чийсь город

61. Приїхали. У селі розташований Меморіал Букринського плацдарму.

62. На гору ведуть зламані сходи

63. Меморіал грандіозний, особливо як для такого віддаленого від людей місця

64. На Букринсьому плацдармі (це поряд) відбувався наступ радянських військ під час війни. Він був невдалим, і призвів до чисельних жертв, але відволік ворога і дозволив наступити також на Лютіжському плацдармі.

65. Вогонь не горить. Та і нема кому на нього дивитися

66. Гарне, тихе місце

67. Посиділи, назад вже спускалися щойно знайденою дорогою

68.

69. Під меморіалом набережна, де також ні душі, лише рибалки в човнах десь посеред Дніпра

70. Правобережні кручі

71.

72. До Ржищева верталися тією ж дорогою. Не вистачало карт/супутникових знімків для вибору альтернативного маршруту

73. Знову Ржищів

74. Річковий вокзал. Неясно, чи використовується за призначенням, але точно не сильно.

75.

76. Павутиння. Бабське літо

77. Вантажний порт. Тут дешевий пісок. Так і хотілося пару тон купити

78. Річкове господарство

79.

80. Далі була дорога у напрямку Українки. Дорога довга і доволі одноманітна, найменш цікава частина нашої подорожі.

81.

82. Не дай Боже комусь в лісі зустріти цей пам'ятник ведмедам! На цій дорозі дивіться лише прямо і не заглядайте у ліс.

83. Стайки. Запланована зупинка. Як тільки добре мати з собою в такому випадку термос з чаєм:)

84. Я так розумію, ми сиділи у чиємусь дворі. Собаки нас намагалися відігнати, аж поки ми з ними не поділилися булочками. Булочки у Стайках, до речі, дуже дешеві: 20 штук за 1.50 грн

85. Сиділи, звісно, у місці пейзажному

86. Виїхавши назад на дорогу, зустріли групу велосипедистів, проїхалися з ними, поки ті не зупинилися чомусь

87. Українка. Трипільська ТЕС, як завжди, радує Українців своїм димом

Погано, що у жовтні день вже короткий, тож в Українку приїхали по темному. До електрички у нас була ще година. Проїхавши 127 км в доволі холодну пору, бажання кататися Українкою вже не було, тож сиділи на набережній біля Дніпра

88. Море морем, от тільки на горизонті машини їздять

89. Літачки кружляють навколо Борисполя

90. Ось і наша вечірня електричка

91. Велик перевозив як навчився у вуйкоелектричках

92. Шара велосипедистів зробила те саме

93. Яке ж це щастя, українські електрички (Не українські а українські:). З нами у вагоні їхало людей п'ять. Можна було розвалитися і чекати на Київ

Через годину:20 ми були у Києві, а бажання крутити педалі не з'явилося. Тому вирішили потестити відкритий кілька годин тому швидкісний трамвай

94.

95. В трамваї було гарно хіба що через те, що тоді було безкоштовно. Нас забрав старий трамвай Татра Т3 з овальними колесами, який ще й повз 25 км/г. Зате колії виглядають рівними

96. Приїхали і по домах

Покатушка ця мені найбільше запам'яталася у цьому сезоні, було проїхано багато, красиво, ще й гористими дорогами.
Висновок – Кагарлицький/Миронівський район потребують подальшого дослідження, чим у 2011 сезоні і займемося:)