ua_travels | Про Волинь. Субъективно

Є ще такі кльові місця, де відчуваеш себе щасливим. Цього року ми відкрили для себе Волинь.

Альбом: Volyn - Lemky

Якщо пояснювати лаконічно, то для нас «Волинь» - це:

- ліси

- чисті узбіччя

- у кожному дворі

- вгодований кінь

- дерев'яні хати

- озера, річки та болота. Відсоткове співвідношення не знайдене

- сіно, що має запах трави

Найвсюдохідніший транспорт Полісся

Озеро Люб'язь . Не входить в группу 22-х "Шацьких озер", які цікаво розглядати з літака.

- лелеки, що селяться практично поряд з кожною хатою

- розумні люди

- коні-коні-коні, корови, індики...

- цього року у лісах мало грибів та ліщини, проте. Там ОТ-такеННІ гриби, хоча й сироїжки

- ожина — то на зріст як малина, але має чорні ягоди. Ожина на зріст як кущі — то кам'яниця (асоціативно, як будинки «на три вікна у Львові»).

- «Біле озеро» - то наполовину Україна, наполовину Білорусь (кордон прямісінько по річці). Вважайте, роумінг може увімкнутися вже на бережі української сторони

- по річці Припять можно доплити до столиці за 5 днів

- до лісу ходити обережно, бо як трапите на трясовину...

- живучи тут ну неможливо не написати «Лісову пісню»

- і погрібів тут не має, бо близько вода. Наприклад картопля зберігається у ямах 2х10м. - картопля садиться та збирається спец. пристоем. Жодних Вам лопат!
Біле Озеро - озеро льодовикового походження. Знаходиться на території Національного природнього парку «Прип'ять-Стохід». Дістатися його не просто, тому тут малолюдно. На березі чисто та тихо. Заплющивши очі відчуваєш звук моря (так, там є хвилі). У серпні знайшли у воді кілька цілі яєць диких качок.

р. Прип'ять нас побавила дощем та перечікуванням грози у скирді з м'ятою.

Про сіно у ширшому маштабі. В тутешніх краях у першій половині серпня можна потрапити на фест - міжнародний Турнір з ручного сінокосіння низинних боліт «Українська косовиця».

Далі на фото. День Незалежності в

- А ще ми знайшли Сваловичі. То фактично етрографічний музей під відкритим небом, й богом забута земля... практично, як у Коцюбинського:)

Село на 30 осіб, дістатися його - частовий джипінг. Цивілізація туди приходить по четвергам: курсує автобус та відкривається магазин на кілька годин.

- а ще бігати босоніж, та стрибати по калюжкам.

Також у нас були спроби знайти річкових черепах,але через дощі вони всі поховалися. Натомість мене познайомили з Яником. Він фанатіє від цеглин.

Гарного всім дня!