Камінь-Каширський, Волинська область

[liveandy.livejournal.com]

...на вулицях міста навряд-чи можна побачити табуни туристів, нав'ючених важкими рюкзаками, котрі розглядають якісь старовинні розвалини. Але приїхати в Камінь-Каширський все ж таки варто, як мінімум для того, шоб побачити красень залізничний вокзал, який своїм казковим виглядом може вразити навіть самого вибагливого мандрівника.





Ранок 9-го травня я зустрів у вагоні поїзда Київ - Ковель. Після Луцька вагон спорожнів і тьотя провідник з радістю розносила всім, хто залишився їхати до Ковеля, чай по 3 гривні.



Похмуре небо, яким зустрів мене Ковель зовсім не зіспсуло чудового настрою, з яким я їхав в один із районних центрів Волині - місто Камінь-Каширський. Камінь-Каширський - дрібний райцентр на півночі Волинської області. Транспортне сполучення міста з великою землею не надто інтенсивне - кілька прямих автобусів з Ковеля, десяток автобусів з Луцька і один приміський поїзд Ковель - Камінь-Каширський, який являє собою класичний приміський поїзд зразка 80-х років - закопчений тепловоз і два загальних вагона.
Коли є вибір між автобусом і поїздом, я завжди вибираю другий варіант. Навіть в найгіршому випадку переповнена електричка завжди зручніша за переповнений автобус, тому жену в приміську касу і вибігаю звідти з квитком на поїзд до Камінь-Каширського. Показавши тьоті контролеру квиток, застрибую в вагон поїзда і зручно вмощуюсь на лавці в кінці вагона.



Дорога до Камінь-Каширського займає майже 2 години. Зразу за Ковельом поїзд занурюється в густий сосновий ліс і вузькою просікою зі швидкістю гужової повозки тягнеться до кінцевої зупинки, зробивши пару зупинок на галявинах серед лісу і в селі з химерною назвою Нуйно.



Історія Камінь-Каширського починається в далекому XII столітті. За кілька сотень років існування місто стало свідком могутніх історичних подій. Камінь-Каширський захоплювали і Литовці і Поляки, місто переживало відродження після отримання магдебурзького права і переходило до Росії після чергового поділу Польщі. Незважаючи на таку динамічну історію на вулицях міста навряд-чи можна побачити табуни туристів, нав'ючених важкими рюкзаками, котрі розглядають якісь старовинні розвалини. Але приїхати в Камінь-Каширський все ж таки варто, як мінімум для того, шоб побачити красень залізничний вокзал, який своїм казковим виглядом може вразити навіть самого вибагливого мандрівника.



В містах, де залізна дорога закінчується тупиком, залізничний вокзал, як правило, розташований десь за промзоною в кінці вулиці, в районі 130-х номерів. Камінь-Каширський тут не виключення, тому закинувши свої пожитки на плечі вирушаю в центр міста, роздивляючись через забори місцеві будиночки.



Корпуси давно непрацюючих підприємств тягнуться ще пару кілометрів вздовж вулиці Ковельської, якою я прямую в центр міста. Про славне минуле радянської промисловості нагадує тільки пофарбований білосніжно-білою фарбою пам'ятник робітникові з гайковим ключом в лівій руці.





Мало чим примітний двоповерховий будинок, в якому розташувалась бібліотека, виявився першою історичною пам'яткою, котру я побачив в Камінь-Каширському. Табличка на стіні будинку наказує зупинитися і прочитати коротку біографію одного з найстаріших будинків міста.
Перший поворот праворуч - і я в центрі міста. Камінь-Каширський один із самих компактних райцентрів України. Всі основні міські об'єкти зосереджені в одному місці.



По аналогії з площею Ринок, яка колись була центром міського життя, життя Камінь-Каширського обертається навколо площі Культури, на якій розмістились найважливіші об'єкти інфраструктури міста - бар Каштан, кафе Дружба, з якого долинали несамовиті голоси святкуючих день перемоги, невеличкий супермаркет і звісно ж найстаріша і найцікавіша архітектурна пам'ятка міста - церква святого Іллі.



З протилежного боку площі стоїть гігантська будівля районної державної адміністрації і будинок культури, в приміщенні якого знаходився народний дім.
Пройшовши вуличкою прямо, попадемо до Камінь-Каширського професійного училища, на території якого немає нічого цікавого крім скульптури юного зварювальника. А зробивши на площі Культури поворот ліворуч на вулицю Шевченка попадаємо в економічний центр Камінь-Каширського - на базар, який хаотично розкинувся просто посеред міста, відвоювавши собі приміщення кінотеатру Батьківщина і всю навколишню територію.



В кінці вулиці Шевченка, проїжджа частина якої викладеної шестигранною бруківкою, стоїть Свято-Миколаївська церква.



Церква була зруйнована в 60-х роках XX століття і відбудована вже за незалежності фактично з нуля, тому навряд чи її можна назвати історичною пам'яткою.



Паралельно вулиці Шевченка, точно посеред міста, розкинувся гігантський парк, через який можна швидко попасти з центру до Камінь-Каширської лікарні, яка знаходиться на околиці. Місцина, де знаходиться парк, дуже схожа на осушене болото з дренажними каналами вздовж центральної алейки і характерними купинами в траві.



Приїхавши до Камінь-Каширського, планував погуляти тут всього пару годин і втекти автобусом до Ковеля. Але місто виявилося більш цікавим ніж я сподівався і відклавши від'їзд з Камінь-Каширського ще на кілька годин, відправився на автовокзал вивчати розклад автобусів.



Автовокзал в Камінь-Каширському знаходиться далеченько від центру міста, по вулиці 1-го Травня. Більшість місцевих, шоб не плентатись до вокзалу, сідають на автобус на зупинці біля площі Культури. Загалом розклад руху автобусів в місті не відрізняється чимось оригінальним. Пару прямих рейсів на Ковель і Любешів, решта на Луцьк і окружні села.



Не дуже інтенсивний рух автобусів в напрямку Ковеля остаточно переконав мене їхати назад знову поїздом. Тим більше по часові відправлення і прибуття поїзд мене повністю влаштовував



Дивно, але приміський поїзд до Ковеля місцевий народ просто ігнорує. Навіть студенти, завжди охочі максимально зекономити, товчуться на автовокзалі, чекаючи переповненого автобуса на Ковель. Почекавши поки нарисується машиніст, який в зв'язку з святом 9-го травня десь пропав перед самим виїздом, стартуємо на Ковель повноцінним вантажно-пасажирським поїздом. Знову сиджу сам в пустому вагоні з двома контролерками. В лісі до вагону зайшло кілька чоловік. Ще трохи пасажирів назбирали на зупинках перед самим Ковельом. За вікном починає темніти, в вечірніх сутінках точно по розкладу приїжджаємо до Ковеля. Мої сусіди по вагону миттю розчиняються на привокзальній площі, я ж чекаючи пересадку на приміський поїзд до Рафалівки, встигаю попити на привокзальній площі чаю з коржиками і лечу до другої колії де вже стоїть приміський дизель Ковель - Рафалівка. До нової зустрічі, Ковель.

Ще кілька фото...

Comments

[bur-olsh.livejournal.com]

Дякую

[demarcos.livejournal.com]

Нічого собі вагончик у приміського поїзда, такий не у всіх пасажирських є

[liveandy.livejournal.com]

Вагонне депо Ковель любить дивувати постійних клієнтів приміських поїздів :)

[ullutau.livejournal.com]

Ой, надо было автобусом ехать!))) Удовольствие ещё то. Я всякие дороги видел. Но, у нас, в Украине - это одна из самых запоминающихся!!! Берегите зубы, называется!)))

[lyoshko.livejournal.com]

нічого собі яка електричка)

[(Anonymous)]

Ностальгія...
Церкви уже не має- згоріла на Благовіщення два роки тому...
А наш будинок попав в кадр і "ввійшов в аннали історіі" - побачила здивувалася дуже( чим міг " зачепити" автора?) але всеодно дякую :0)
В Камені не багато цікавого,проте спокійно і затишно

[liveandy.livejournal.com]

Я чекав цього моменту :) Фотографуючи вулиці чужого міста, усвідомлюєш, що з часом, хтось таки знайде себе на моїх фотографіях. А тут цілий будинок :)
А який будинок ваш? Жовтенький з клумбою, чи той котрий не фарбований?

Якщо вам не важко - пишіть на електронну пошту (внизу під текстом є посилання на мій сайт. e-mail адреса є на головній сторінці), ну або приватне повідомлення в ЖЖ.

П.С. Якось я вже зістрічався з людиною, яка випадково попала в кадр, коли фотографував привокзальну площу :)

[(Anonymous)]

:0)