Вікнини

[taras-palkov.livejournal.com]

На північ від села Вікна Гусятинського району Тернопільської області розташований мальовничий природний комплекс – відрізок пасма Медоборів. Висота оточуючих село узгір’їв у деяких місцях перевищує 400 м. Вершини пасма утворюють мальовничі скелі, кам’яні поля, утворені десятками різновидностей вапняків з численними рештками відмерлих морських організмів: серпул, молюсків, водоростей.

Усі гори мають власні назви — Гостра, Дзюрава, Любовня, Назарова та інші. Цими скелями любив годинами мандрувати, відпочиваючи від праці, Іван Франко. В одному місці вони так і називаються – Франкові скелі. В архіві місцевого багатого землевласника Івана Федорóвича Каменяр працював кілька місяців упродовж 1883-1885 років.

Цікаво, що на Гострій Горі зростає білий ясенець, названий у народі «неопалимою купиною», через те, що коли до цiєї квiтки пiднести запалений сiрник, то ефiрнi олiї, що видiляються нею, на якусь мить спалахують. Хоча скелі розміщені на території заповідника, навіть донині тут спорадично відбувається експлуатація каміння…

Іншою цікавинкою села є два карстових озера – вікнини, що знаходяться у підніжжя гір Острої і Назарової. Від них і походить назва села. У найлютіші морози вони не замерзають і світяться, як вікна. Колись на площі півтора гектара було п’ять таких карстових озер, оточених болотом. Після меліорації у 80-х роках минулого століття їх залишилося два – Синє і Бездна. Озера утворені підземними водами, що в кількох місцях прорвалися назовні могутніми джерелами. Вони живлять усі криниці у селі. Діаметр їх плес сягає дев'яти метрів, глибина – чотирьох. Вода в озерцях надзвичайно прозора та багата на карбонати і солі сірчаної кислоти, тому джерела мають лікувальні властивості. Одне озеро місцеві жителі обгородили і щороку на Водохреща освячують у ньому воду. Друге залишилося у своєму первісному вигляді.

Також у селі є цікавий музей народного побуту, а також садиби сільського зеленого туризму.