Дуже гарне село з негарною назвою
May. 10th, 2017 05:19 pm![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png)
![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png)
Оригинал взят у
v1snyk в Дуже гарне село з негарною назвою
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
За переказами, колись тут водилось так багато кліщів, що хоч ховайся. З часом вони вивелись до середньостатистичного рівня, та назва так і прижилась. Але ну їх, тих паразитів. Як же тут в біса гарно!

Село Кліщів – тупикове, оточене з трьох сторін Південним Бугом. Сюди є тільки одна дорога, на диво пристойна. Власне, звернути з неї можна уже за вказівником, не доїхавши перших хат.

Дорога убік скоро стає стежкою і виводить до обриву, з якого можуть спуститись велосипедисти і пішоходи. Тим не менш, машини на берег якось добрались. Улітку там цілі палаткові містечка.

Але вони цікавлять мене мало, адже перше, на що тут варто звернути увагу – неймовірні краєвиди Південного Бугу.

Пороги, скелі – оце все тут є у найліпшому виді.


Рухаюсь понад берегом у південному напрямку.


Стежка поступово вужчає і заглиблюється в хащі, але не варто спішити вертатись назад. Час від часу вона знову виводить до річкового берегу.


Із скель пробилось джерельце.

Зрештою, стежка вертає на відкритий простір і знову стає дорогою.


Чапля застигла у лататті.


Тут хатки підходять ближче до берега.

Південна околиця села.


Продовжив рух по периметру, на східну сторону. Тут, з протилежного боку річки, мають бути скелі. Скелі довго не показувались, і я вже подумав було, що їх і не видно за деревами.

Але зрештою вони таки знайшлись.


На тій стороні знаходиться скелелазний район «Дзвониха». Тут же присутні пороги і броди.



З цього боку теж відпочивають, рибалять і плавають люди.

Іще кілька кадрів найгарнішої річки України.



У самому Кліщові, схоже, немає навіть церкви. Від колишньої, дерев’яної, залишився тільки пам’ятний знак на пустирі.

«Центр».


У контексті Кліщова варто згадати Довгополівку – більше село, через яке сюди іде єдина дорога. Через Довгополівку проходять автобуси на Вінницю, тут є дитсадочок, розмальований місцевими умільцями.

Трошки наркоманії вам в стрічку:)

І ставок, настільки глибоко посаджений, що схожий на затоплений кар’єр.

Уже на зворотному шляху від ставка помітив церковні шпилі. Довелось вертатись.

Потрібну вулицю угадав з другого разу. Церква виявилась дерев’яною, триверхою. Адекватної інформації про неї я не знайшов.


Село Кліщів – тупикове, оточене з трьох сторін Південним Бугом. Сюди є тільки одна дорога, на диво пристойна. Власне, звернути з неї можна уже за вказівником, не доїхавши перших хат.
Дорога убік скоро стає стежкою і виводить до обриву, з якого можуть спуститись велосипедисти і пішоходи. Тим не менш, машини на берег якось добрались. Улітку там цілі палаткові містечка.
Але вони цікавлять мене мало, адже перше, на що тут варто звернути увагу – неймовірні краєвиди Південного Бугу.
Пороги, скелі – оце все тут є у найліпшому виді.
Рухаюсь понад берегом у південному напрямку.
Стежка поступово вужчає і заглиблюється в хащі, але не варто спішити вертатись назад. Час від часу вона знову виводить до річкового берегу.
Із скель пробилось джерельце.
Зрештою, стежка вертає на відкритий простір і знову стає дорогою.
Чапля застигла у лататті.
Тут хатки підходять ближче до берега.
Південна околиця села.
Продовжив рух по периметру, на східну сторону. Тут, з протилежного боку річки, мають бути скелі. Скелі довго не показувались, і я вже подумав було, що їх і не видно за деревами.
Але зрештою вони таки знайшлись.
На тій стороні знаходиться скелелазний район «Дзвониха». Тут же присутні пороги і броди.
З цього боку теж відпочивають, рибалять і плавають люди.
Іще кілька кадрів найгарнішої річки України.
У самому Кліщові, схоже, немає навіть церкви. Від колишньої, дерев’яної, залишився тільки пам’ятний знак на пустирі.
«Центр».
У контексті Кліщова варто згадати Довгополівку – більше село, через яке сюди іде єдина дорога. Через Довгополівку проходять автобуси на Вінницю, тут є дитсадочок, розмальований місцевими умільцями.
Трошки наркоманії вам в стрічку:)
І ставок, настільки глибоко посаджений, що схожий на затоплений кар’єр.
Уже на зворотному шляху від ставка помітив церковні шпилі. Довелось вертатись.
Потрібну вулицю угадав з другого разу. Церква виявилась дерев’яною, триверхою. Адекватної інформації про неї я не знайшов.
no subject
Date: 2017-05-11 12:03 pm (UTC)no subject
Date: 2017-05-11 03:49 pm (UTC)Храм засновано: 1720 р.
Храм зник: п.19 ст.
Коментар : Церква св.Михаїла збудована у 1720 р. – дерев’яна триверха. на п.19 ст. всі три верхи рухнули, церква не відновлювалась [ПЦ, с. 224].
no subject
Date: 2017-05-11 04:36 pm (UTC)no subject
Date: 2017-05-12 07:11 pm (UTC)no subject
Date: 2017-05-12 07:12 pm (UTC)no subject
Date: 2017-05-12 07:34 pm (UTC)no subject
Date: 2017-05-12 09:26 pm (UTC)