Снятин

[mr-brut.livejournal.com]

Виявляється, що Снятин походить від імені Костянтин. Історики на повному серйозі вважають, що наші предки були шепеляві, через що воєводу галицького князя Ярослава Осмомисла звали Коснянтин. Або Коснятин. Причому ще й Сірославовичем.




Я чемно прочитав ще одну версію назви, нічого не зрозумів, і погоджують на шепелявий варіант. Про всяк випадок і для чистоти совісті цитую: Снята є суфіксальним відкомпозитним дериватом якогось давньослов'янського імені з елементом Сно(е)—: Снепорадь, польського Snowid + суф.-ата (порівняймо давньоруське Гоcтата <Гостиславь, Гостивить; Нъжата <Нъгомирь, Нъгослав і подібні). Все ясно?




Ну і для тих, кому здається, що парламентські коаліції будуються на засадах державотворення та ідеології - третій варіант. Якщо заглянути в санскрит (о, так, давайте заглянемо), то побачимо, що Косів означає "сонячний", Космач — "домівка сонячного сяйва", Шешори — "застережливий крик потомків, спів (шум) наступних поколінь", Манява— "юнак", Черемош — "могутній богатир, силач", а Снятин — "спека, спекотний".




Якщо не читати на санскриті, то перша згадка про місто в Іпатіївському літописі датована 1158-им роком.


Через двісті років Снятин стає центром староства. У той час край належав до Польщі. Місто перетворюється на важливий торговельний центр зі щорічними ярмарками, а 1448 року отримує Магдебурзьке право.




XVI-XVII століття були для Снятина не надто щасливими. Місто неодноразово потерпало від татарських набігів і селянських повстань.


Попри негаразди, завдяки розташуванню на кордоні з Молдовою і самоврядницьким привілеям, Снятин розбудовується.




Наприкінці XVI століття тут проживають ремісники багатьох професій. Розвиткові ремесел сприяли вірмени, які почали заселяти місто з 1628 року, а розвиткові сільського господарства сприяли німці, які прибули з Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау.
 



Очевидно, ще з тих часів Снятин залишається багатомовним.


Вже після першого поділу Польщі Снятин стає австрійським аж до 1918 року.




У 1861 році в Снятині розпочали сорокарічне будівництво ратуші. Найбільше значення господарі міста надали вежі. Адже окрім понту (а снятинська ратуша вважається найвищою в Україні - 50 метрів), вежа виконувала протипожежну функцію.


Між іншим, пожежі тут ще донедавна були частими. 17 квітня 1906 року внаслідок того, що міщанин Василь Захаркевич викинув попіл на гній, не помічаючи в ньому жарин, у Снятині виникла пожежа. Вона швидко поширювалась по переважно солом'яних стріхах від хати до хати. Охопила всю північно-західну частину Снятина, сягнула аж цвинтаря, де зайнялися дерев'яні хрести. Внаслідок сильного сухого вітру, який тоді віяв безперервно цілий тиждень, рятункові заходи були майже неможливими, хоча на боротьбу з вогнем прибули пожежники з Коломиї і Чернівців. Під час пожежі згоріло понад 200 дворів. А вогонь був такої сили, що горіли навіть речі, сховані у підвалах.




Така велика пожежа в Снятині й була однією з причин того, що тодішня влада вирішила прискорити будівництво ратуші, яке й було завершено в 1909 році. Наприкінці 1912 року в Снятині знову виникла пожежа. Цього разу на передмісті Августдорф. Згоріло понад 60 дворів німецьких колоністів. А влітку того ж, 1912 року, внаслідок довготривалих дощів, ріка Прут вийшла із своїх берегів. Залила сотні гектарів землі, Запруття, частину Микулинців та будинки Снятина, що були розміщені поблизу ріки. У деяких місцях Прут розлив свої води шириною до 1,5 кілометра.


Через ті повені ратуша мало не набула вигляду Пізанської вежі, та з цим якось справились. На вежі встановлено дзвони і годинник. Аби його завести треба було зробити 24 оберти коловоротом, завдяки чому піднімалися 60-кілограмові ваги (гирі) на висоту 9 метрів. Годинник працює і зараз (не думаю, що той самий).


1993 року ратушу було відреставровано й помальовано в "неприродні" кольори (раніше ратуша була камінного кольору). На фасаді з одного боку прибито лаконічну меморіальну табличку.


З іншого - не дуже доречний барельєф В'ячеслава Чорновола.


Снятинщина не бідує на знаменитостей. Тут бував Іван Франко.


Жили Василь Стефаник...


...і Марко Черемшина (це його хата). В Снятині він і похований.


Щоправда Шевченко тут ніби не бував.


Усіх, хто зробив щось видатне для краю - тут охоче увічнюють.


Як пише офіційний портал, квітує Снятин над Прутом. Розцвітає щоденною працею наших сучасників, які творять нові яскраві сторінки його історії та культури на прославу України. 

Comments

[perlovka-blog.livejournal.com]

Извините, что я по-русски.

Там, в середине, фото рынка? Это тот же рынок, что и лет 30-35 назад?

[mr-brut.livejournal.com]

Да, именно он.

[kamienczanka.livejournal.com]

Вадим, про шепелявість - браво! :)

[kamienczanka.livejournal.com]

взагалі в тебе всі фото-екскурсії - просто свято якесь, але снятинська вежа не є найвищою, а просто в, скажімо, п'ятірці найвищих. У Львові 65 метрів. Вже більше на 15 м. Во.

[mr-brut.livejournal.com]

От як мене першоджерела підвели! Наступного разу буду власноруч вимірювати :)

[transval.livejournal.com]

Чудові фотографії і не менш захоплива розповідь, велике дякую:)) До речі, переклад зі санскриту повністю себе виправдовує - там переважно влітку спекотно, і пожежі відповідно.

[mr-brut.livejournal.com]

Дякую і Вам!

[haidamac.livejournal.com]

дякую! Як завжди цікавий і колоритний фотозвіт

[mr-brut.livejournal.com]

Прошу!

[viktoza.livejournal.com]

Класний звіт! Вам путівники треба складати! :-)

[mr-brut.livejournal.com]

Гранд мерсі!