Стрілецький степ і стрілецькі коні

[mr-brut.livejournal.com]

Луганщині – і я думаю це декого здивує – є чим похвалитись. Мова не про шахти й копанки (про них я вже розказував). Заповідні степи – от про що я. Згідний, це екзотика на любителя. Проте кілометри біль-менш рівної густо порослої травою землі заворожують.

 

Стрілецький степ – заповідник чималенький, понад 500 гектарів.  А загальна площа заповідних територій Міловського району – понад 1000 га.

У степу водяться воронці. Це не коні, а квіти – дикі півонії. Повесні цвітуть проліски, брандушки, фіалки, горицвіт, сон-трава. Квітучий степ – взагалі видовище надзвичайне. А коли піднімається вітерець степ дійсно схожий на розбурхане море.

Найбільша тварина, що тут мешкає, – байбак. Стоячи на задніх лапках, байбаки озирають степ і за  найменшої небезпеки попереджують один одного свистом…

…і ховаються в нори.

Байбаки завзято копають степ і риють не лише постійні, але й тимчасові домівки-укриття. Самого байбака тутешні дуже поважають. Є він навіть на гербах.

Розказують, що його жир має надзвичайно цілющі властивості, а сам він цілком може одомашнитись і служити не гірше від собаки. Правда, буде не брехати, а свистіти. А ще байбаків… їдять. Кажуть, що на суп не годиться, а на шашлик – те, що треба.

Працівники заповідника жаліються, що  зовсім немає грошей. Степ потрібно викошувати, а зробити це  вручну, без трактора, не реально. Хіба байбаків косити навчити. А я собі подумав, що якщо у степу постійно свистять, то відки ж гроші?

Ще степ іноді горить. Остання велика пожежа була минулого року. Тоді згоріло майже 250 га…

---

Неподалік заповідника – Стрілецький кінний завод. Багатовікова історія заводу і його “продукції” – коней Стрілецької породи – представлена в самодіяльному музеї, розміщеному у сільській школі. Галерею численних портретів полководців і наїзників-чемпіонів увінчував величенький портрет Леніна. “А Ленін також здобував на конях золоті медалі чи воював у «першій кінній»?” – запитав я. “Це історія!” – в один голос відповіли господарі.

Вважається, що конезавод засновано за указом Катерини Другої. Або згадують і Петра Першого. НІби коли він побачив тутешні степи, то наказав: “Бути тут государевому конезаводу”. Сусідній, Деркульський, дійсно заснований в 1765-му. А Стрілецький – все ж молодше, 1803-го року. Всього на Луганщині чотири з десяти українських конезаводів.

Самі коні мені не сподобались. Попри гарний стан і високу поставу, коні вирізнялись жахливим характером: кусались, не стояли на місці та й взагалі вели себе не гостинно. І при цьому кожен такий неввічливий красень коштував щонайменше 20 тис. доларів США.

Геть інші, добріші коні виступають в самодільному театрі. Може вони і не коштують 20 тисяч, зате ведуть себе як коні, а не як Пилип Киркоров на гастролях.

“Козачий кінний театр” хоч і називається комунальним, але фактично існує за підтримки місцевого підприємця. Коні – його справжня пристрасть.

Хлопці- актори театру місцеві. Перше покоління давно роз’їхалось, багато з них тепер виступають професійно.

Цікаво, що майбутні козаки спершу тренуються на дерев’яному коні. Звуть його Болівар. Теж, мабуть, стрілецької породи.

Comments

[miss-sunflower.livejournal.com]

Дякую за цікавий пост! Приємно було згадати своє раннє дитинство на Луганщині :)

[mr-brut.livejournal.com]

прошу!

[an-taro.livejournal.com]

Спасибо! Вас интересно читать!

[mr-brut.livejournal.com]

я стараюсь. чесное слово!

[mykolap.livejournal.com]

Ги, я в Стрільцівському степу двічі зустрічав День Байбака )))

А людина на фото - це не Боровик випадково?

До речі, а ви бачили як у Стрільцівському степу квітне баранець? Дуже красиво. Ефективніше за червоні маки

[mr-brut.livejournal.com]

байбака? люкс! я от прочитав десь, що погоду байбак (ну то, знаменитий) вгадує в 30% випадків. правда?

як звати того дядьку я вже забув. і баранця не бачив - був там лише раз, і то давненько вже.

[mykolap.livejournal.com]

А де ж іще в Україні зустрічати День Байбака, як не у єдиному профільному байбачому заповіднику? До речі, в лютому ці тваринки вже не сплять. Щодо байбака Філа - то не знаю, не перевіряв. Кажуть, десь є статистика, в принципі фіфті-фіфті

Боровик - то директор цього відділення заповідника. Він - зоолог (досліджує байбаків), а його дружина - ботанік (досліджує баранець)

[mr-brut.livejournal.com]

дуже може бути, що це й він.

[muzyka-sniv.livejournal.com]

"фіфті-фіфті"

або дощ, або не дощ :)))

[mykolap.livejournal.com]

tertium non datur

[muzyka-sniv.livejournal.com]

ілі (одес.)

[andriy69.livejournal.com]

Дякую,дуже цікаво. тим паче що я туди не зміг доїхати і тепер завидки беруть)))