Перевал НІМЧИЧ
Aug. 31st, 2009 10:08 am![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
andy-travelua.livejournal.com posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
ua_travels
З Виженки дорога йде через ліс вгору, з одного боку прижимаючись до скал, а з другого відкриваючи для автомандрівника устрашающий вид на прірву, схили якої поросли буком.
По дорозі на Німчич зустрінемо різб’яну скульптурку роботи талановитого дерев’яного скульптора, вихованця Вижницького училища прикладного мистецтва Юрія Паучека. 
Ще одну скульптуру цього майстра можна зустріти по дорозі з перевалу до Підзахаричей. Оригінальні твори дерев’яної пластики зображають лісових мешканців, які нібито зустрічають подорожуючого з гостинністю і добром, запрошуючи відпочити на колоді, лавці, задовольнити спрагу біля джерела. 
Незабаром дорога виведе на ПЕРЕВАЛ НІМЧИЧ, що має висоту 586 метрів над рівнем моря, і є границею між двома районами – Вижницьким і Путильським. 
Останні роки перевал та навколишня місцевість нарощує свій туристичний потенціал. До ресторану «Гірська казка», відкритому тут ще за часів «застою», у часи незалежності додалися сучасні корпуси бази відпочинку «Німчич» та три підйомника. 
Сама ж «Гірська казка» стоїть пусткою: 
У зимовий період Німчич перетворюється на гірськолижний курорт, а ціни на відпочинок тут вже досягли цін найвідомішого буковинського гірського курорту Мигове. 
На перевалі розташована капличка і занедбаний пам’ятник. 
Проте не гірські лижи і відпочинок в комфортабельних номерах манять на перевал справжніх цінителів природи. Перш за все Німчич – це неповторні панорамні види довколишніх гір і долини Черемошу. На півночі над Виженкою підноситься гора Верхоріччя (834 м), на півдні – Просічка (913 м), на сході – хребет Баньків (найвища точка – 870,7 м), а на захід у вузьких долині Черемошу розташувалося гуцульське село Розтоки, за яким видніються галицькі пагорби. Річка Черемош і село Розтоки: 
Вид в бік Підзахаричей: 
Село Підзахаричи: 
На задньому плані – Кути (Івано-Франківщина). А ще далі - Косів: 
Внизу – долина річки Виженка: 
Вид у бік Путили. Села Петраші і Мариничи: 
Хребет Баньків: 
Дорога з перевалу до Протятого Каміння: 
Хутір Хорови: 
Рослинний світ: 
Гроза: 
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-08-31 07:56 pm (UTC)no subject
Date: 2009-09-01 06:24 am (UTC)no subject
Date: 2009-09-01 08:11 am (UTC)вчора довелося аж двічі брати таксі (таким чином була перевиконана трирічна норма по користуванню Блекою таксівками) - наздоганяла з Підполочиська автобус "Волочиськ-Кам.Под." Дороге і малоцікаве задоволення - особливо коли водій першої таксівки, в*їхавши в Хм. область, поїха в вякісь кущі і поспіхом знімав з даху "шашечки" - бо ліцензії в нього немає, а 25 гривень за якісь 6-8 км просити - це льогко.
нє, на перевал треба таки пішки або власним транспортом. Таксисти все зіпсують.
хоча винятки є, угу. мене один виняток свого часу по Монастирищенському району Черкащини катав - золото, а не дядя.
no subject
Date: 2009-09-01 08:29 am (UTC)no subject
Date: 2009-09-01 09:10 am (UTC)no subject
Date: 2009-09-01 09:22 am (UTC)no subject
Date: 2009-09-01 09:36 am (UTC)no subject
Date: 2009-09-01 09:37 am (UTC)no subject
Date: 2009-09-01 08:34 am (UTC)Вцілому згодна, що таксі то так, крайняк. Я, як правило, в таких ситуаціях перевагу надаю або попуткам, або своє, або пішки. А коли на природі, то пішки, або великами (я лише почала вчитися, зараз немає ідей де можна це продовжити в Києві, бо свій велик хочу купити, коли вже хоча б приблизно вмітиму)