[identity profile] rolland-92.livejournal.com
  Міською цікавинкою вартою уваги є музеї Конотопа. Краєзнавчий музей імені О. Лазаревського є найстаріший в області, і, можливо, одним з найстаріших в Україні. З нього й почнемо.


1. Крісло гетьмана Розумовського.
Read more... )
[identity profile] rolland-92.livejournal.com
   Таким собі зигзагом, від імперськості до радянськості, повертаємось знову в 19 століття. В цьому записі оглянемо основні пам"ятки, що пов"язують рід Драгомирових та місто Конотоп.


1. Садиба генерала М. І. Драгомирова була збудована в другій половині 19 ст. Нині в житловому, генеральському, будинку розташований музей, присвячений, як постаті генерала так і міській історії (а до цього тут буа установа медичного профілю). Цілком собі музей дворянської садиби середини 19-го поч. 20 ст.
Read more... )
[identity profile] rolland-92.livejournal.com
   Радянська доба також залишила вельми помітний слід в історії міста. Поговоримо про це детальніше.


1. Місцевий червоний кінь і пішохідна вулиця.
Read more... )
[identity profile] andy-travelua.livejournal.com
На минулі вихідні вперше в житті побував на Сіверщині - історичній українській землі, що в свій час стала колискою Київської Русі та центром розвитку основних подій Гетьманщини. Сучасна Сіверщина - це частина районів Чернігівської і Сумської області. Чесно кажучи, я не очікував, що після такої божевільної подорожі Південно-Східною Азією (Індонезія, Сингапур, Малайзія, Катар, ОАЕ) мене взагалі може щось вразити, особливо в Україні. Та виявилося, що може. Охайні міста і села з добре відреставрованими пам'ятками (не всіма, звичайно) та історією в дереві і камені залишать найпозитивніші враження надовго.


Маршрут: Короп - Вишеньки - Вороніж - Пирогівка - Новгород-Сіверський - Глухів

Читати і дивитися далі )
[identity profile] rolland-92.livejournal.com
   На превеликий жаль, пам'яток століття хоча б 17-го в Конотопі не збереглось. А на той час місто було не аби яке! Але, церкви поруйнували і перебудувались, а відома фортеця забудована сучасними вулицями. Городище, щоправда, може ще впізнається в топографії. Тому ця частина буде присвячена забудові початку ХХ ст. Малоповерхові (здебільшого одно) будиночки, які в Конотопі дуже колоритні! Починаємо:


1. Чимало таких будиночків-хат збереглось на проспекті Миру. І якщо Ви йдете від вокзалу до центру, то відразу поринаєте в атмосферу місцевої архітектури часів Конотопського повіту Чернігівської губернії)
Read more... )
[identity profile] rolland-92.livejournal.com
   Нотатки про Конотоп розпочну з місця, заради якого я власне й вирішив відвідати місто. Цей копмлекс пам'яток вкарбувався мені з дитинства. Кожен раз його бачив як їхав до бабусі й повертався назад. І, гадаю, так само він закарбувався й численним подорожнім котрі в потягах зупинялись на цьому залізничному вузлі. Таким чином, комплекс головних залізничних майстерень став своєрідною візитівкою Конотопа. Починаємо. Фото буде дуже багато:

1. Ось ця споруда, як і чимало інших тут, нині є такими собі воротами в храмі Санно, або вежами ДАП-у на фоні оточуючого довкілля. Нарис про нинішній стан майстерень виглядатиме вже як мартирологічний, певним чином.
Read more... )
[identity profile] rolland-92.livejournal.com
Маловідоме серед туристів село Куянівка. А насправді тут знаходяться руїни панського маєтку родини Куколь-Яснопольських (так би мовити комплекс: палац, парк, могили декого з власників тощо), залишки цукрового заводу, храм. Цього разу я зміг оглянути лише останній. І то, дуже швидко. В мережі гарно про пам'ятки цього села гарно описав користувач [livejournal.com profile] ar_tim в ось цьому записі: http://ar-tim.livejournal.com/191355.html
Тепер мої враження та фото:

1. Вигляд на храм з дороги, яка проходить крізь село. Співставлення висоти церкви з висотою явно не молодих дерев вже створює поважне уявлення про храм.

2. Фасад храму з вівтарної частини.
Read more... )
[identity profile] rolland-92.livejournal.com
  Селище Павлівка в Білопільському районі Сумської області на перший погляд ні чим не вирізняється з поміж оточуючих його сіл на українсько-російському прикордонні. Такий же занепад, такі ж розбиті дороги..., в той же час історія його, та його мешканців є доволі непересічною.

   Характерною особливісттю населеного пункту є об"єднання в межах однієї сільради багатьох сіл/хуторів, які нині злились в адміністративне єдине ціле, але коли їдеш селом, або дістаєшся з однієї місцевості в іншу, то долаючи невеликі ліси і хащі створюється враження, що проїхав чимало населених пунктів.
   Так би мовити, славу, селу принесло те, що воно в 19 ст. і до кінця існування Російської імперії входило до маєтностей князів Хілкових.
Read more... )
[identity profile] parnyuk.livejournal.com
Оригинал взят у [livejournal.com profile] parnyuk в Чупаховка

Люблю бывать в небольших городках и посёлках (особенно не очень долго)))). Здесь нет метро, гипермаркетов и многокилометровых пробок. Зато можно в полной мере можно прочувствовать некую патриархальность, плавное течение времени и теплоту человеческих взаимоотношений. Не хочется писать прописные истины, но именно в таких местах наиболее чётко видно, насколько заботятся люди о своей малой родине. Ведь, даже в нынешних, достаточно сложных экономических реалиях, местные власти (вкупе с жителями) имеют возможность организовать более-менее сносные условия существования. Лирики, я думаю, достаточно :) Переходим к главному.
Не так давно довелось погостить несколько дней у нашей старинной подруги, живущей сейчас в посёлке Чупаховка, Сумской области. Посёлок основан в середине XVII века переселенцами из Правобережной Украины. Расположена Чупаховка довольно живописно — по берегам пруда, при этом всюду — обилие зелени. Конечно, лучшие времена посёлка, пожалуй, позади. Пик развития пришёлся на начало 20 века, когда в Чупаховке вовсю работал один из старейших сахарных заводов, ежегодно устраивались три ярмарки на которых торговали купцы из Ахтырки, Сум, Ромен и других городов. Гордостью и основным работодателем посёлка долгие годы был Чупаховский сахарный завод, основанный ещё в 1851 году. В настоящее время завод разрушен полностью, в "живых" осталась только заводская труба, используемая в качестве вышки для антенн мобильной связи. Однако, близость Ахтырки и Лебедина позволили сгладить проблему отсутствия рабочих мест, а усилия местных властей не позволили превратиться посёлку в депрессивную зону. Выглядит Чупаховка вполне пристойно, нет той разрухи и безысходности, которые присущи подавляющему большинству шахтных посёлков и городков в Луганской (поголовно) и Донецкой (частично) областей.



Read more... )

[identity profile] rolland-92.livejournal.com
Є в Сумській області місто Ворожба (Білопільський р-н), а в ньому одноіменна станція, яка має порівняно давню історію і є потужним залізничним вузлом. Але характерного для таких місць паротяга/локомотива-пам'ятника тут немає. Не склалось з цим чомусь.
  Мені доводилось доволі часто бувати в цьому населеному пункті, відповідно виникло зацікавлення до його історії. Якось в мережі (тут: http://parovoz.com/AbandonedRails/index.php?ID=475 і тут: https://vk.com/wall-80308537?offset=100&own=1&z=photo-80308537_406422098%2Fwall-80308537_1913) надибав фото старовинного залізничного вагона, який знаходиться десь на просторах станції.  Ця знахідка першопочатково ні до чого не призвела, аж ось на початку травня будучи у Ворожбі і виїжджаючі зі станції помітив цей ретро-вагон. ділюсь фото і коментарями:
1. Вагон стоїть на території Ворожбянського ХПП (про це далі), за парканом. Мені вдалось підійти, все роздивитись і пофотографувати. Теоретичної охорони за весь час, що там був - не помітив.
***

Вокзал станції "Ворожба", про який тут йдеться. Фото з Вікіпедії (https://uk.wikipedia.org/wiki/Ворожба_(станція)).
***

Read more... )
[identity profile] demarcos.livejournal.com
Бочечки - село в Конотопському районі Сумської області . В цьому селі в 1866 році родина Львових побудувала палац, а ще раніше один з перших цукрових заводів в області.
Палац був збудований за проектом, який привезла Ганна Львова з Європи. Він трішки нагадує Білий Дім у Вашингтоні.

З цієї сторони це зовсім не Білий дім, але хай буде інтрига :)


Read more... )
[identity profile] andy-travelua.livejournal.com
Cело Запсілля знаходиться на лівому березі річки Псел. За мостом через Псел - колишнє місто Миропілля. Село засноване у 1680 році, як слобода, яка разом із іншими слободами увійшли до складу Миропілля. Сьогодні Запсілля - звичайне окреме село на кордоні з Росією у населенням близько 600 мешканців.
P2181548.JPG
Головна і єдина пам'ятка Запсілля - Троїцька церква. Відомо, що вже у 1671 році у Запсіллі, яке тоді було частиною міста Миропілля, вже був дерев'яний храм на честь Святої Трійці. Церква проіснувала не одне століття до того, як на її місці побудували новий кам'яний храм, також присвячений Трійці. Рік будівництва церкви в реєстрі пам'яток Сумщини не зазначається. Різні джерела кажуть і про XVIII, і про кінець ХІХ століття.

Читати і дивитися далі )
[identity profile] andy-travelua.livejournal.com
Протягом цього року я багато їздив по Україні. Проїхав десятки місць, про які давно мріяв. Але Миропілля - це те, що запам'яталося у цьому році найбільше. Без перебільшення, воно стало для мене відкриттям року (в минулому році таким відкриттям були Антоніни). Колишнє велике місто Курської губернії, а сьогодні - невелике село на Сумщині (Краснопільський район) в 1 кілометрів від кордону з Росією містить несподівані пам'ятки, невідомі майже нікому. Передусім, це величезна церква з 5 абсидами - вівтарними частинами (такого ви більше ніде не зустрінете) та найвищою на Сумщині 5-ярусною дзвіницею. Крім цього - це декілька цікавих храмів і унікальна міська цегляна забудова у великій кількості.
P2181560.JPG

Читати і дивитися далі )
[identity profile] andy-travelua.livejournal.com
Лебедин перевернув моє уявлення про Слобожанщину і, взагалі, про Східну Україну. Виявляється, що не лише на Галичині і Поділлі можна побачити ратуші, палаци, дерев'яні церкви та старовинну забудову. Все це є і в Лебедині. Відправляючись в це невідоме туристам місто, я спеціально уважно продивився блоги усіх відомих мені мандрівників. Багато хто був і писав про Суми, Глухів, Путівль, Тростянець і Охтирку. Про Лебедин - ще жоден. Ну добре, я буду першим :)

Лебедин виник у середині XVII століття, коли переселенці з Правобережжя заснували тут 1652 році слободу, назва якої пішла від однойменного озера, що розташоване поблизу. У 1658 році населення Лебедина поповнилося новими переселенцями, слободу перебудували. Лебедин було віднесено до Сумського полку як сотенне містечко, яке з осені 1658 року увійшло до козацького реєстру під назвою «Лебяжий город». З Лебедином пов'язана одна з найтрагічніших сторінок історії України. У 1708 році з 20 листопада по 26 грудня у Лебедині містилась ставка Петра І, який вів підготовку до воєнних дій проти гетьмана Івана Мазепи та його союзника - шведського короля Карла XII. Водночас тут князь Меншиков чинив суд над прихильниками Мазепи. Після ліквідації козацького устрою Лебедин стає центром комісарства, потім — центром повіту, певний час належав до складу Охтирського повіту, з 20-х років XX ст. - центр району.

Читати і дивитися далі )
[identity profile] andy-travelua.livejournal.com
На південній околиці Сум в передмісті Баси знаходиться цікавий палацовий комплекс графині Штеричевої з неоготичним палацом. Споруда є частиною великого садибного комплексу з житловими, господарськими будівлями і парком. Цю садибу називають «найбільш досконалою в художньому відношенні з усіх збережених на Слобожанщині». Вона існує з кінця XVIII ст. і первісно належала родині Донець-Захаржевських. Наступною власницею садиби стала Параскева Штеричева, «весьма набожная, основательного ума дама и примерная хозяйка». Після смерті чоловіка Параскева Михайлівна продала своєму пасинку частину нерухомого маєтку покійного чоловіка в Катеринославській губернії за 40 тисяч рублів і переїхала до Басів, що дісталися після розподілу майна з братами Донець-Захаржевскими.


Читати і дивитися далі )

дивіться також:
Суми, ч.1: Сумин город
Суми, ч.2: Покровська площа і Перекоп
Суми, ч.3: "Новоє мєсто"
[identity profile] andy-travelua.livejournal.com

початок тут: Суми, ч.1: "Сумин город"

Сьогодні продовжимо знайомство з історичним центром Сум, розпочате у минулій розповіді. Почнемо з Покровської площі, на якій закінчуються центральні вулиці міста - Соборна, Воскресенська і Кооперативна. Покровська площа, названа так на честь церкви, яка розташовувалася на ній, виникла на місці замкової еспланади — вільному місці, що розділяло замок і міський посад, і до 1970-х років вважалася головним майданом Сум. Її ансамбль формувався у різні епохи, тому тут особливо відчувається співзвучність старовини і сучасності. Вздовж площі розташовані два сквери.

Читати і дивитися далі )

[identity profile] andy-travelua.livejournal.com
Цього літа відкрив для себе ще один обласний центр - Суми. Зайвий раз відзначив для себе, що "цікавість" міста для туристів - це, передусім, промоція. Промоції Суми не мають, а місто нічим не гірше за Полтаву, Чернігів, Тернопіль чи Луцьк. А туристів немає... У підтвердження моїх слів можу сказати, що цікаві об'єкти Сум я оглядав 2 дні і все одно не встиг все оглянути. Розповідь про Суми буде аж в 4 частинах! Місто чисте і охайне, пам'ятки - в доброму стані. Готелі і кафешки - дешеві. Сполучення з Києвом - зручне. В довколишні не менш цікаві слобожанські міста ходить багато маршруток і приміських поїздів.
Перспектива 1.JPG

Читати і дивитися далі )
[identity profile] andy-travelua.livejournal.com
Пам'ятки Тростянця на Сумщині настільки цікаві і охайні, що місто запросто може конкурувати з найгарнішими провінційними західноукраїнськими містечками. А ще переваги Тростянця в тому, тут все перебуває просто в ідеальному стані. Візитівка міста - замкоподібний Круглий двір, а також палац Кеніґів. В місті є декілька цікавих церков та старих будівель. А на околиці міста розкинувся мальовничий дендропарк "Нескучне". Добиратися до Тростянця дуже зручно: поїздами, що курсують між Києвом і Харковим через Суми. Також є численні приміські поїзди з Сум і Харкова. Їхати треба до станції Смородине. Від станції до пам'яток міста - 10-15 хвилин пішки.

Тростянець, як і більшість навколишніх слобожанських поселень, утворився в першій половині XVII ст., під час нової хвилі переселення селян і козаків з Правобережної України на Слобожанщину, викликаної поновленням панування польської шляхти після битви під Берестечком. Наприкінці XVII століття власником Тростянця стає охтирський полковник Іван Перехрестов, а у 1720 році тростянецькі перейшли до царського духовника Тимофія Надаржинського.

Читати і дивитися далі )
[identity profile] andy-travelua.livejournal.com
Саме з Охтирки почалося моє знайомство із загадковою Сумщиною. Сюди я добирався маршруткою з Тростянця (залізнична станція Смородино), куди рано з ранку приїхав з Києва поїздом "Київ-Лисичанськ". Охтирка варта відвідання, передусім, завдяки ансамблю Покровського собору, зведеного в стилі пізнього козацького бароко. Крім нього, в цьому слобожанському місті є й багато інших пам'яток. Але більшості українців Охтирка відома тим, що саме з неї почався "лєнінопад": 15 лютого 2013 прихильники ВО «Свобода» на чолі з нардепом Ігорем Мірошниченком знесли в Охтирці пам'ятник "вождю".
P2171195.JPG

Читати і дивитися далі )
[identity profile] demarcos.livejournal.com
Кролевець - районний центр Сумської області, який своєю п"ятою точкою сідає на міжнародну трасу  Київ-Мордор Москва.
Перша за все в Кролевці варто подивитись на Яблуню-колонію. Ні, це не дерево, на якому відбувають покарання злочинці, а просто хитрий живий організм, який дуже хоче жити)


Read more... )

Profile

ua_travels: (Default)
Україна. Збірка мандрівок.

September 2017

S M T W T F S
     12
3456789
1011121314 1516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 10th, 2025 06:17 am
Powered by Dreamwidth Studios